І знову до українського. На часі свіжий лонгплей від харківського Drudkh. І це зовсім інша справа. Після надмірно жорсткого крайнього релізу Hate Forest ця музика файно лягає на вухо. Відчувається повернення до атмосферності "Пригорщі зірок" чи "Вічного оберту колеса", але у важчій формі. Мелодії присутні, вони хороші, проте, як на мене, всі треки без яскравих кульмінацій, а тому альбом для повного розкриття потребує кількох прослуховувань. Атмосфера смутку, печалі й відчаю гарантована на 100%. Занурюємося.
