У 2016 році в українському реєстрі з’явилася організація з назвою, яку важко не помітити: «Спілка журналістів-догхантерів».
Серед її засновників були Олексій Святогор та Ірина Кременовська. Святогор став керівником організації. Уже наступного року Кременовська очолила Центр економіко-правових досліджень, а згодом у її публічній діяльності дедалі помітніше з’являється зовсім інша тема: «деструктивні культи», «секти», релігійна безпека та загрози державі.
На перший погляд, це просто незвичайний поворот однієї біографії. Але якщо простежити, звідки походить сама мова про «небезпечні секти» і хто використовував її до появи українських проєктів Кременовської, історія стає значно ширшою.
Звідки взялася риторика про «небезпечні секти»
17 липня 1967 року Політбюро ЦК КПРС створило в КДБ окреме П’яте управління для боротьби з тим, що радянська влада називала «ідеологічними диверсіями».
В архівних документах серед напрямів його роботи прямо згадувалися антирадянські, націоналістичні та «церковно-сектантські елементи». Релігійне середовище для радянських спецслужб було одним із напрямів політичного контролю та оперативної роботи.
Логіка була зрозумілою: спочатку визначається група, яку держава вважає потенційно небезпечною, потім для неї формується спеціальний словник, а сама належність до певного середовища починає сприйматися як ознака загрози.
Саме цей історичний пласт досліджує ActFiles у матеріалі про КДБ, релігійні структури та міжнародний антикультовий рух.
Автори ActFiles стверджують, що після розпаду СРСР окремі підходи та мережеві зв’язки не зникли, а продовжили існувати вже в нових організаційних формах. Це аналітичний висновок самого розслідування. Водночас окремі точки цієї історії можна перевірити незалежно.
Одна з найважливіших з’являється у 1993 році.
Олександр Дворкін і нова антикультова інфраструктура
У 1993 році в Росії за благословенням патріарха Алексія II був створений Інформаційно-консультаційний центр святого Іринея Ліонського.
Його очолив Олександр Дворкін.
Офіційний сайт самого центру вказує, що його діяльність спрямована на поширення інформації про так звані «тоталітарні секти» та «деструктивні культи». Дворкін також очолює Російську асоціацію центрів вивчення релігій і сект, відому як РАЦИРС.
Саме поняття «тоталітарна секта» стало одним із центральних у російському антикультовому середовищі.
І саме тут історія починає перетинатися з Україною.
У матеріалі від лютого 2025 року Lenta.ua розглядає РАЦИРС як інструмент російського інформаційного впливу та окремо аналізує діяльність Ірини Кременовської, Олексія Святогора і пов’язаних із ними інформаційних ресурсів.
Це оцінка самого видання. Проте частину наведених ним зв’язків можна перевірити через відкриті реєстри та публікації.
Хто така Ірина Кременовська
Ірина Кременовська є кандидаткою юридичних наук і старшою науковою співробітницею. На сайті Центру економіко-правових досліджень вона представлена як його директорка.
Сам Центр був зареєстрований у Києві в січні 2017 року.
Реєстрові дані вказують Ірину Кременовську та Олексія Святогора серед його засновників.
Це привертає увагу через інший реєстровий запис. Роком раніше Кременовська та Святогор були засновниками громадської організації з офіційною назвою «Спілка журналістів-догхантерів», керівником якої був Святогор.
Ці два епізоди підтверджуються саме реєстровими даними і не залежать від оцінок журналістів чи активістів.
Далі починається вже інформаційна частина історії.
Від Центру економіко-правових досліджень до теми «деструктивних культів»
У діяльності Центру економіко-правових досліджень з’являються матеріали про «деструктивні культи», «секти» та необхідність реагування на такі організації.
Lenta.ua пов’язує з Кременовською кілька інформаційних майданчиків, серед яких Центр економіко-правових досліджень, «Вільне слово» та «Антисекта».
За версією видання, через ці ресурси в українському інформаційному просторі поширювалася риторика, близька до російського антикультового середовища РАЦИРС.
Особливо цікавою є історія з російським психологом і антикультовим автором Олександром Нєвєєвим.
Lenta.ua пише, що Кременовська на «Вільному слові» посилалася на Нєвєєва, представляючи його українській аудиторії як авторитетного спеціаліста та рекомендуючи звертатися до його матеріалів.
Це важлива деталь, оскільки Нєвєєв відомий різкою антиукраїнською риторикою. В окремому матеріалі ActFiles наводить його публікації із закликами озброюватися, нападати на політичних противників та застосовувати силові дії.
Тому питання полягає вже не лише в тому, що український автор цитує російського колегу. Важливо, кого саме рекомендують як експерта, які погляди ця людина публічно висловлює і з якого середовища походить її риторика.
Що саме пов’язує Кременовську з РАЦИРС
У публічних матеріалах є кілька різних рівнів зв’язку, і їх важливо не змішувати.
Перший рівень можна перевірити безпосередньо: Кременовська працювала з темою «деструктивних культів», посилалася на російських антикультових авторів, а її ім’я та матеріали з’являлися в інформаційному середовищі, тематично близькому до РАЦИРС.
Другий рівень міститься вже в журналістських та активістських розслідуваннях. Lenta.ua та інші автори характеризують Кременовську як представницю або учасницю російської антикультової мережі.
Саме тому в публічному просторі поруч із її ім’ям з’являється формулювання «агентка РАЦИРС».
Для розуміння самої історії набагато цікавіше дивитися не на ярлик, а на конкретні зв’язки: хто створював організації, хто кого цитував, які поняття використовував і які інформаційні майданчики повторювали однакову риторику.
Чому тут знову виникає КДБ
Пряма лінія «КДБ наказав, РАЦИРС виконав, Кременовська продовжила» не випливає з наведених документів сама собою.
Але історична паралель помітна в іншому.
Радянська система працювала з поняттям небезпечних «церковно-сектантських елементів». Російський антикультовий рух десятиліттями розвиває поняття «тоталітарної секти» та «деструктивного культу». В українському інформаційному просторі ті самі поняття використовуються для опису організацій і спільнот, які пропонується розглядати як загрозу.
ActFiles трактує цю послідовність як частину довшої історії антикультового крила, що бере початок у радянській системі політичного контролю.
Це саме інтерпретація авторів розслідування. Але вона привертає увагу до питання, яке можна ставити незалежно від цієї версії: як змінюється ставлення суспільства до людей, коли замість конкретних вчинків їм спочатку дають категорію «небезпечної секти»?
Чому історія Ірини Кременовської важлива
Біографія Кременовської сама по собі вже виглядає нетипово.
У 2016 році її ім’я стоїть серед засновників «Спілки журналістів-догхантерів».
У 2017 році вона стає директоркою Центру економіко-правових досліджень.
Далі в її публічній діяльності дедалі помітніше з’являються «деструктивні культи», «секти» та питання законодавчої протидії таким групам.
Паралельно журналістські матеріали фіксують посилання на російських антикультових авторів і проводять паралелі з РАЦИРС та Олександром Дворкіним.
Жоден окремий пункт цього переліку не дає повної відповіді на питання про характер усіх цих зв’язків.
Але разом вони створюють достатньо підстав для іншого, значно конкретнішого запитання:
хто в Україні визначає, яку групу слід назвати «деструктивним культом», на чиї експертні оцінки при цьому спираються і звідки походять самі критерії небезпечності?
Саме це питання набагато важливіше за будь-який гучний ярлик.
Бо технологія починається не тоді, коли людину вже переслідують.
Вона починається раніше, у момент, коли суспільству пояснюють, кого воно має вважати небезпечним.
Джерела
1. Архівний документ Політбюро ЦК КПРС від 17 липня 1967 року про створення П’ятого управління КДБ та боротьбу з «ідеологічними диверсіями»:
https://www.istmat.org/node/66978
2. ActFiles. KGB vs. USA: Confrontation Continues. Puzzle Piece Coding as an Element of Psychological Warfare:
https://actfiles.org/kgb-vs-usa-confrontation-continues-puzzle-piece-coding-as-an-element-of-psychological-warfare/
3. Центр релігієзнавчих досліджень святого Іринея Ліонського. Офіційна інформація про заснування центру, його діяльність та Олександра Дворкіна:
https://iriney.ru/main/o-czentre/
4. Lenta.ua. «Пропаганда на службі Кремля: Як РАЦИРС і проросійські медіа підривають стабільність України»:
https://lenta.ua/propaganda-na-sluzhbi-kremlya-yak-ratsirs-i-prorosiyski-media-pidrivayut-stabilnist-ukrayini-171748/
5. Opendatabot. Реєстрові дані ПНУ «Центр економіко-правових досліджень»:
https://opendatabot.ua/c/41090200
6. Opendatabot. Реєстрові дані ГО «Спілка журналістів-догхантерів»:
https://opendatabot.ua/c/40400485
7. Центр економіко-правових досліджень. Біографічна сторінка Ірини Кременовської:
https://el-research.center/dyrektor/
