Як середовище догхантерів, що сформувалося на російських форумах у 2000-х роках, згодом перетнулося з антикультовою тематикою, «експертизами», розмовами про національну безпеку та РАЦИРС? В українській частині цієї історії ключовими фігурами стають Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
Матеріали, на яких ґрунтується це розслідування, описують ширшу систему зв’язків і риторики, коріння якої веде до російського середовища. Частина тверджень, зокрема про діяльність спецслужб і керовану мережу впливу, є версіями джерел і в статті подається саме в такому статусі.
Як формувалося російське догхантерське середовище
Історія починається близько двадцяти років тому на російському інтернет-майданчику, де обговорювали зброю, полювання та відстріл птахів, зокрема ворон.
Згодом тематика стала радикальнішою: на форумі почали говорити про «зачистку» міських територій від безпритульних собак, публікувати фотографії отруєних і пошматованих тварин та обговорювати способи їхнього знищення.
Коли адміністрація ресурсу почала видаляти найбільш радикальних учасників через ризик кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами, вони створили власні майданчики.
У 2008–2009 роках з’явився ресурс Dangerous Dog, а навесні 2010 року частина цього середовища консолідувалася на платформі, яку у вихідному матеріалі названо «вреди крапка org».
За наведеними даними, форум налічував близько 10 тисяч зареєстрованих користувачів і охоплював пострадянський простір. Сервери спочатку перебували в Росії, пізніше в Нідерландах.
Автори вихідного матеріалу розглядають цей ресурс не лише як догхантерський форум, а як частину ширшої системи, яку вони пов’язують із прихованими операціями російських спецслужб.
Детальніше ця історія розбирається у відеоматеріалі:
https://www.youtube.com/watch?v=Ky2pOJMOOVo
Хто перебував у цьому середовищі
Серед учасників згадується Владислав Добринін, доктор філософських наук і завідувач кафедри соціальної роботи Російського державного соціального університету. За наведеними даними, на форумі він використовував псевдонім «Пожилой велосипедист» і мав статус глобального модератора.
У матеріалі наводиться його допис, перекладений українською:
««Дозвольте старенькому, панове, якщо ви збираєтеся з’їсти бездомну собаку, обирайте підрослих цуценят. Собаку, призначену для їжі, треба зарізати так, щоб вона миттєво втратила всю кров, ще будучи живою, але щоб серце ще билося».»
Далі автор допису описував безпритульну собаку як «кулінарну сировину» і радив тривалу термічну обробку м’яса.
Ще одним учасником, згаданим у матеріалі, був лікар-ангіолог Дмитро Миколаєв із Санкт-Петербурга, який використовував нік «Демонос». За наведеними матеріалами, він стріляв по котах із вікон лікарні та писав:
««Що ми робимо? Вбиваємо. Ми втамовуємо свою жагу до вбивства, прикриваючись захистом природи, близьких і бла-бла-бла. Не варто бути лицемірним з цього приводу».»
Такі дописи різко контрастують із публічною риторикою про «захист людей» і «безпечні міста».
Відкрита і закрита частини форуму
У вихідному матеріалі описується, що форум мав відкриту та закриту частини. У відкритій догхантери подавали свою діяльність як боротьбу за безпечні міста та захист людей від безпритульних собак.
Закрита частина, за наведеними свідченнями, була доступна лише перевіреним учасникам, а як «вхідний квиток» могла використовуватися фотографія тварини, яку людина вбила власноруч. Таким чином учасник мав продемонструвати готовність до реального насильства ще до отримання доступу до закритого середовища.
У матеріалі також проводиться паралель із дніпропетровськими вбивцями, які позбавили життя 21 людину і в історії яких до вбивств людей фігурувало жорстоке поводження з тваринами.
Як Кременовська і Святогор пов’язані з догхантерським середовищем
В українській частині історії з’являються Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
У 2017 році вони заснували Центр економіко-правових досліджень, ЦЕПД. Водночас у відкритих реєстрових даних Кременовська та Святогор фігурують серед засновників організації «Спілка журналістів-догхантерів».
Святогор був одним із найвідоміших представників українського догхантерського середовища.
Пізніше тематика Кременовської та Святогора зміщується до «сект», «деструктивних культів», експертиз, психологічного впливу, національної безпеки та змін у законодавстві. Саме в цьому контексті в матеріалах з’являється РАЦИРС.
Кременовська, ЦЕПД і «Вільне слово»
У матеріалах Lenta.ua Центр економіко-правових досліджень та пов’язані з Кременовською ресурси розглядаються як частина середовища, що поширює антикультову риторику, близьку до російської.
Одним із таких ресурсів є «Вільне слово», де Кременовська виступає як авторка та редакторка.
У публікаціях повторюються теми «сект», «деструктивних культів», психологічного впливу, експертиз, національної безпеки та необхідності змін українського законодавства.
Lenta.ua пов’язує цю риторику з російським антикультовим середовищем і РАЦИРС.
Що таке РАЦИРС і чому вона згадується в цій історії
РАЦИРС, Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект, є однією з головних структур російського антикультового руху. Однією з її центральних фігур є Олександр Дворкін.
У матеріалі Lenta.ua діяльність РАЦИРС розглядається не лише як боротьба з релігійними організаціями, а як частина ширшого інформаційного впливу. Видання пов’язує цю мережу з російськими державними структурами та спецслужбами.
Саме через цю призму Lenta.ua аналізує діяльність Кременовської та Святогора в Україні.
Чому діяльність Кременовської пов’язують із РАЦИРС
У вихідному матеріалі Кременовську прямо називають представницею російської антикультової мережі в Україні.
Ця версія ґрунтується на кількох елементах: тематиці її публікацій, схожості риторики з російським антикультовим середовищем та використанні інформаційних платформ, де юридичні й дослідницькі матеріали стають засобом публічної критики й дискредитації окремих організацій та людей.
Lenta.ua стверджує, що через ЦЕПД і «Вільне слово» поширюються матеріали, які дискредитують окремі релігійні групи з Європи та США і водночас відтворюють проросійські наративи.
На цій сукупності тверджень і спостережень будується версія про можливий зв’язок діяльності Кременовської з російським антикультовим середовищем.
Від догхантерського середовища до «експертності»
Найбільш показовою частиною історії є зміна публічної ролі.
Спочатку Кременовська і Святогор фігурують у структурі під назвою «Спілка журналістів-догхантерів». Пізніше вони створюють Центр економіко-правових досліджень, а в їхньому інформаційному полі домінують «деструктивні культи», експертизи, загрози державі та необхідність законодавчого реагування.
Це породжує ключове питання: як люди з догхантерського середовища стали публічними «експертами» у сфері релігії, психології, права та національної безпеки, і чому їхня риторика настільки близька до російського антикультового руху?
Що відомо про фінансування
У вихідному матеріалі окремо поставлено питання про фінансування діяльності Кременовської та пов’язаних із нею структур.
Lenta.ua пише, що російські антикультові організації отримують фінансування через державні російські фонди, а ключові діячі цього середовища, зокрема Олександр Дворкін, розглядаються виданням як учасники російської інформаційної політики.
Водночас у наданому матеріалі немає документа, який безпосередньо встановлював би джерело особистого фінансування Кременовської. Тому конкретне походження цих коштів у межах цієї статті залишається невстановленим.
Чому це більше, ніж суперечка про «секти»
У вихідному матеріалі стверджується, що діяльність Кременовської та Святогора стосується не лише окремих релігійних організацій, а й людей та інституцій, пов’язаних із процесами здобуття Україною незалежності від Московського патріархату.
Автори джерела вважають, що така діяльність збігається зі стратегією РАЦИРС і російського антикультового середовища.
У такій інтерпретації «боротьба із сектами» стає інструментом, за допомогою якого певній групі надають негативний ярлик, представляють її як загрозу, а потім пропонують суспільству готове пояснення, кого саме слід вважати небезпечним.
Що показує ця історія
У цьому матеріалі сходяться російські догхантерські форуми, закриті групи, радикальна риторика, українська «Спілка журналістів-догхантерів», Ірина Кременовська, Олексій Святогор, ЦЕПД, «Вільне слово» та РАЦИРС.
Вихідні джерела розглядають ці епізоди як частини ширшої системи інформаційного впливу. Твердження про агентурну мережу ФСБ, пряме керування з Росії та використання РАЦИРС у спецопераціях залишаються висновками та версіями джерел, на яких базується це розслідування.
Ключове питання полягає в іншому: як середовище, пов’язане з догхантерами, опинилося в Україні в ролі «експертів» із релігії, суспільної небезпеки та національної безпеки, і чому його риторика так тісно перетинається з російським антикультовим рухом?
Джерела
Відеоматеріал, наведений у вихідній публікації:
https://www.youtube.com/watch?v=Ky2pOJMOOVo
Lenta.ua: «Пропаганда на службі Кремля: Як РАЦИРС і проросійські медіа підривають стабільність України»
https://lenta.ua/propaganda-na-sluzhbi-kremlya-yak-ratsirs-i-prorosiyski-media-pidrivayut-stabilnist-ukrayini-171748/
Матеріал підготовлено на основі наданих відкритих джерел, публікацій та документів. Його мета полягає в аналізі описаних механізмів інформаційного впливу та можливих зв’язків між догхантерським і антикультовим середовищем.
