Одного раннього ранку грибочок Петрик встав з ліжечка та вмився прохолодною росою. Після того, він пішов гуляти у березовий ліс до друзів. Друзі на нього уже чекали.
Привіт, Петрику! - сказав Марко.
Привіт ,Марко!- сказав Петрик .
Привіт, Петрику!
-сказав Данилко
Привіт , Данилку !-сказав Петрик
Давайте грати в піжмурки! - сказав
Данилко. Давайте! Закричали всі.Грибочки весело проводили час та раптом помітили що під ними почала дрижати земля. Тому вони вирішили по ховатися під листочки і так щоб їх ніхто не помітив , ніби накрились ковдрою . Петрику було дуже цікаво побачити що робиться на вулиці тому він собі зробив маленький отвір через який дивився що робиться навколо них . І він побачив велику людину яка несла кошик з іншими на нього схожими грибочками. Тому він ще сильніше заховався в листя . І раптом грибочок знепритомнів від переляку, але коли він проснувся він не відчував навколо себе листя він був десь у невідомому місці де було дуже холодно. Раптом він помітив своїх друзів з якими він останній раз бачився ще у лісі.
І знову вони побачили людину що понесла їх На стіл де їх по одному діставали і від чишчали від землі та бруду. Та він не здався та почав пересуватись в Протилежний від того бік потім він побачив свій Ліс тому Петрик туди побіг і покликав друзів . Цим вчинком він врятував своїх друзів. він вернувся у свій березовий ліс разом з друзями та продовжив своє життя та ігри з друзями. Так і закінчилась його пригода.
