Анотація
Забруднення Світового океану пластиком є однією з найсерйозніших екологічних проблем XXI століття. Тривалий час наукові оцінки кількості пластику в океанах базувалися переважно на аналізі видимих пластикових відходів та частинок, що знаходяться на поверхні води. Однак нове дослідження, проведене Національним центром океанографії (National Oceanography Centre, NOC), показало, що реальні масштаби пластикового забруднення Атлантичного океану можуть бути значно більшими, ніж вважалося раніше. Результати роботи свідчать про наявність величезних обсягів так званого «невидимого» мікропластику у верхніх шарах океану.
Недооцінена проблема океанічного забруднення
Протягом багатьох років науковці намагалися оцінити масштаби накопичення пластику в океанічних водах. Попередні розрахунки свідчили, що за період з 1950 по 2015 рік до Атлантичного океану потрапило від 17 до 47 мільйонів тонн пластикових відходів. Проте нові дані демонструють, що ці оцінки могли суттєво занижувати реальний стан проблеми.
Дослідження NOC стало першою роботою, у якій було здійснено вимірювання концентрації мікропластику не лише на поверхні води, а й у всій верхній 200-метровій товщі Атлантичного океану. Аналіз показав, що лише у цьому шарі може міститися від 12 до 21 мільйона тонн мікропластикових частинок.
За оцінками дослідників, якщо врахувати не лише три найпоширеніші види пластику, що були предметом дослідження, а весь спектр пластикового забруднення, загальна маса пластику в Атлантичному океані може наближатися до 200 мільйонів тонн.
Методика дослідження
Основою дослідження стали зразки морської води, відібрані під час наукової експедиції у період з вересня по листопад 2016 року. Отримані проби були профільтровані та проаналізовані за допомогою спектроскопічних методів.
Науковці зосередили увагу на трьох найпоширеніших типах пластикових полімерів:
поліетилені (PE);
поліпропілені (PP);
полістиролі (PS).
Саме ці матеріали становлять значну частину сучасних пластикових виробів і часто виявляються серед морського сміття.
Результати аналізу показали наявність до 7000 частинок зазначених полімерів у кожному кубічному метрі морської води. Загальна маса виявленого пластику виявилася настільки великою, що, за оцінками дослідників, могла б заповнити майже тисячу великих контейнеровозів.
Чому попередні оцінки виявилися неточними
Реальні обсяги пластику в океані тривалий час суттєво недооцінювалися. Причиною цього було те, що більшість досліджень концентрувалася на великих пластикових відходах або частинках, які легко виявити на поверхні води.
Натомість значна частина пластику поступово руйнується під дією ультрафіолетового випромінювання, хвиль та механічного зношування, перетворюючись на дрібні мікропластикові фрагменти. Такі частинки залишаються практично невидимими для звичайних методів спостереження, але продовжують накопичуватися в океанічному середовищі.
Екологічне значення отриманих результатів
Отримані дані мають важливе значення для розуміння масштабів антропогенного впливу на морські екосистеми. За словами професора Річарда Лампітта, для оцінки ризиків пластикового забруднення необхідно точно знати:
обсяги пластику в океані;
джерела його надходження;
процеси його розкладання;
потенційну токсичність продуктів деградації.
Наявність великої кількості мікропластику в товщі води свідчить про те, що пластик присутній практично на всіх рівнях океанічних екосистем і може взаємодіяти з широким спектром морських організмів.
Подальші напрямки досліджень
На думку професора Джеймі Вудворда з Манчестерського університету, наступним важливим кроком має стати вивчення екологічних наслідків накопичення пластику в океані. Особливу увагу необхідно приділити впливу мікропластику на морські екосистеми на різних глибинах, оскільки пластик присутній у Світовому океані вже протягом десятиліть.
Дослідники також наголошують на необхідності більш точного визначення джерел пластикового забруднення. Наразі обсяги надходження пластику до океану та шляхи його транспортування залишаються недостатньо вивченими.
Висновки
Результати дослідження Національного центру океанографії свідчать про те, що масштаби пластикового забруднення Атлантичного океану були суттєво недооцінені. Лише у верхніх 200 метрах водної товщі може міститися від 12 до 21 мільйона тонн мікропластику, тоді як загальна маса пластику в Атлантиці, за оцінками дослідників, може досягати близько 200 мільйонів тонн.
Отримані дані підкреслюють необхідність подальших досліджень джерел пластикового забруднення, механізмів його поширення та впливу на морські екосистеми. Розуміння реальних масштабів проблеми є важливим кроком для розробки ефективних стратегій захисту Світового океану від подальшого накопичення пластикових відходів.
