У WWE є небагато більш підступних змагань, ніж ті, що проводяться у сталевій клітці. Понад 60 років сталева клітка була місцем, де суперники ставили крапку у своїх протистояннях: чи то Бруно Саммартіно бився зі своїм заклятим ворогом Іваном Колоффим у 1975 році, чи історична перемога Магнума Т.А. над Таллі Бланчардом у матчі "Я здаюсь" у сталевій клітці у 1985 році - рахунки були зведені остаточно.
Цей вид поєдинку з'явився ще в 1930-х роках і варіювався від відносно невеликої - за сьогоднішніми мірками - клітки заввишки майже 2 метра до конструкції з курячого дроту. Однак у 1982 році член Зали Слави WWE Джиммі "Суперфлай" Снука змінив ландшафт спортивних розваг і дав поштовх подальшій еволюції сталевої клітки. Під час бою зі своїм заклятим ворогом, Доном Мурако, Снука піднявся на сталеву клітку і стрибнув з її верхівки на радість приголомшеним глядачам у Всесвіті WWE.
Після цього легендарного моменту матч у сталевій клітці почав змінюватися. Суперзірки подивилися на неї як на щось більше, ніж просто невблаганну конструкцію, і варіації, що виходили за межі висоти чотирьох стін, які обмежували ринг, почали набувати форми. І поки еволюціонувала сама клітка, суперзірки робили все можливе, щоб вирватися з її диявольських лап.
Синій дизайн
Найпомітніша зміна в структурі сталевої клітки відбулася на РеслМанії 2, коли Халк Хоган захищав титул чемпіона WWE проти Кінг-Конга Банді. Битва відбувалася в межах сталевої клітки, але вона кардинально відрізнялася від попередніх. Конструкція мала товсті сині прути - унікальне відхилення від минулого. Широкі прути і вища конструкція були необхідні для того, щоб утримувати титанів, які зіткнулися всередині за чемпіонство WWE. Традиційні правила поєдинку в сталевій клітці залишалися в силі, оскільки утримання і больові нічого не значили, реслер повинен був або вилізти з клітки, або вийти через двері, щоб завершити поєдинок.
Чорний дизайн
Сталева клітка, яка дебютувала на РеслМанії 2, стала нормою більш ніж на десятиліття. Наприкінці 1990-х сині прути пофарбували в чорний колір, і клітка набула темнішого, зловіснішого вигляду. Ефект був суто психологічним, позбавляючи конструкцію яскравих кольорів і роблячи її - принаймні на вигляд - більш загрозливою. Найвідомішим поєдинком у чорній клітці став бій на шоу St. Valentine’s Day Massacre 1999 року, коли "Stone Cold" Стів Остін бився з Містером МакМехоном. Цей поєдинок також став пам'ятним дебютом Біг Шоу, який увійшов до клітки і з силою перекинув Остіна через одну з чорних заґратованих стін.
Стандарт
На початку цього тисячоліття сталева клітка повернулася до конструкції, яка більше відповідає її традиційному вигляду. Замість товстих сталевих прутів, що оточують ринг, клітка складається зі стін, які підтримуються великими сталевими опорними балками, а між ними - огорожа з ланцюгової сітки. Не сумнівайтеся, ця варіація не менш небезпечна, ніж улюблена фанатами синьо-гратчаста інкарнація, і головна мета суперзірки все ще полягала в тому, щоб вибратися назовні.
Сталева клітка призначена для того, щоб утримувати бійців в межах рингу без шансів на допомогу ззовні - якщо, звісно, хтось не перелізе через верх клітки. Огорожа з ланцюгової сітки, мабуть, більш ефективна для дотримання дисципліни у матчі, оскільки вона усуває основний недолік варіанту з синьою смугою. Конструкція, що використовувалася у WWE у 1980-х і 1990-х роках, мала проміжки між прутами. Це дозволяло будь-якому прихильнику суперзірки легко вкинути сторонній предмет, але сучасна клітка з ланцюгової сітки закриває будь-які проміжки, і втручання ззовні вимагає більш прямих дій.
Пекельна Клітка
Пекельна клітка була представлена в 1997 році. Нова конструкція, що стала значною еволюцією сталевої клітки, з'явилася на Badd Blood у матчі за звання чемпіона WWE між Шоном Майклзом та Трунарем. Ця клітка взяло традиційну ідею сталевої клітки з ланцюговими стінами і помножило її в геометричній прогресії. Клітка майже вдвічі перевищувала висоту традиційної клітки, а простір між рингом і стінами клітки був розширений, щоб включити в себе рингсайд біля рингу. Хоча найбільш вражаючим доповненням до цього втілення був дах, розміщений над кліткою. Пекельна клітка була набагато більш невблаганною структурою, ніж традиційна клітка - і якщо є якісь сумніви щодо цього, просто запитайте Міка Фоулі. На шоу King of the Ring 1998 року Андертейкер безцеремонно скинув Фоулі з даху клітки вниз на коментаторський стіл. Фоулі відмовився здаватися, піднявся назад на дах клітки і отримав чокслем на вершині клітки. У цьому підступному матчі може статися все, що завгодно, що робить Пекельну клітку одним з найстрашніших втілень сталевої клітки в історії спортивно-розважальних змагань.
Клітка Знищення
Панування пекельної клітки як найстрашнішою спортивно-розважальна варіація сталевої клітки тривало 5 років. У 2002 році з'явилося ще одне втілення, яке переосмислило значення "кліткового" поєдинку. Клітка Знищення - це 10 тонн сталі, які випробовували на міцність будь-яку суперзірку, що наважиться увійти в її володіння. За всю історію WWE відбулося 32 подібні матчі, і кожна суперзірка, яка брала участь в одному з них, залишала його зміненою особистістю. Камера складається з чотирьох куленепробивних капсул, що стримують суперзірок, які чекають своєї черги, щоб увійти в невблаганну сталеву клітку, коли два суперники починають матч. Конструкція складається з масивних ланцюгів і сталевих прутів, які унеможливлюють втечу і роблять небезпечними швидкі напади. За межами рингу знаходиться сталева платформа, яка часто змінює динаміку боїв, що точаться всередині. Єдиний спосіб покинути конструкцію - елімінація, і, за іронією долі, мета клітки знищення - залишитися в ній, а не вибратися звідти. Хоча в 2017 році клітка і зазнала значних змін, вона все ще залишається небезпечною.
Потрійна клітка / Сталева клітка Судного дня / Вежа Долі
Однією з найхимерніших варіацій матчу в сталевій клітці був матч у потрійній клітці. Також відомий як Вежа Долі або Сталева клітка Судного дня, цей матч використовувався лише кілька разів у WCW. Перші два рази, коли використовувалася потрійна клітка, дві команди з п'яти учасників билися в трьох клітках, розмір яких збільшувався зверху вниз. Мета полягала в тому, щоб дістатися до нижньої клітки, де розташовувався ринг, так, щоб у гру могли вступити утримання і больові, які б забезпечили перемогу. Третє і останнє втілення поєдинку у трьох клітках відбулося у 2000 році, коли WCW просувала свій фільм "Ready 2 Rumble". На той час актор Девід Аркетт був чемпіоном WCW, і матч у потрійній клітці зіштовхнув його з Джеффом Джарретом та Даймондом Далласом Пейджем. Правила цього поєдинку були протилежними до правил перших двох матчів, троє учасників мали піднятися на клітки, щоб досягти чемпіонського титулу WCW. Фінальний матч у потрійній клітці відбувся на Понеділковому Нітро у 2000 році в битві за титул чемпіона WCW у стилі WarGames. Химерний і небезпечний, матч був непопулярним і більше ніколи не проводився.
В'язниця Пенджабі
На Great American Bash 2006 року, нова і дивна варіація матчу в клітці, стала місцем битви між Андертейкером та Біг Шоу. Натхненний Великим Калі, В'язниця Пенджабі не зовсім була схожа на матч у сталевій клітці - головним чином через відсутність сталі. Замість металевої конструкції, пенджабська в'язниця складалася з внутрішньої та зовнішньої бамбукової клітки. Як і у випадку з традиційними матчами в клітці, метою змагання було втекти з конструкції, щоб здобути перемогу. Основна відмінність полягала в тому, що після втечі з внутрішньої клітки суперзірки повинні були вилізти з другої клітки, щоб перемогти. Після перемоги Андертейкера, цей матч був використаний ще двічі - на No Mercy 2007, де Батіста переміг Великого Калі, а також 10 років потому, в 2017 році між Ренді Ортоном і Джиндером Махалом на платному шоу Battleground.
Воєнні Ігри
Пекельна клітка була не першим випадком, коли над сталевою кліткою був встановлений дах. У NWA та WCW був популярний матч під назвою WarGames, в якому використовувалася одна довга сталева клітка, що охоплювала два ринга. Дві команди чекали на протилежних сторонах конструкції і вступали в бій через певний проміжок часу. Команди виходили на ринг по черзі, що зазвичай давало певній команді перевагу під час змагання. Як тільки кожен учасник з кожної команди опинявся всередині конструкції, починався хаос, і єдиним способом виграти змагання був больовий або нокаут. Основна відмінність між Пекельною Кліткою та Воєнними Іграми - окрім того, що WarGames охоплювали два ринга - полягала у висоті клітки. У структурі WarGames не було місця для переміщення з верхнього канату, і учасники повинні були покладатися на свої бійцівські здібності та стійкість. Як ви знаєте, в 2017 році WWE запозичили цей формат собі з деяками правками, основною з яких є відсутність даху на клітці.
Лігво Лева
Названий на честь тренувального центру змішаних єдиноборств Кена Шtмрока, "Лігво Лева" було інноваційною концепцією WWE, яка поєднала світ ММА та спортивних розваг, де єдиним шляхом до перемоги був нокаут або перемога через підкорення. У 1998 році Кен Шемрок зустрівся з Оуеном Хартом у першому в історії подібному поєдинку на SummerSlam. Бій проходив в унікальній круглій сталевій клітці заввишки трохи більше 3 метрів, яка зачинялася на ключ. Хоча того року SummerSlam проходив у Медісон-сквер-гарден, саме "Лігво Лева" було розташоване в окремому театрі розважального комплексу. Після того, як тренер Оуена, майстер змішаних єдиноборств і суперник Шемрока Ден Северн, покинув свого учня, Найнебезпечніша людина в світі змусив свого супротивника здатись від больового. Наступного року Шемрок зазнав шокуючої поразки від Містера МакМехона в матчі "Лігво Лева" на Raw, завдяки втручанню Джеффа Джаррета. Однак Шемрок знову підтвердив своє домінування у Лігві Лева, перемігши Стіва Блекмана на SummerSlam 1999 року. Свою інтерпретацію матч отримав вже в 2020 році на NXT під назвою “Бійцівська яма“.
