Уявіть, що ви відкриваєте сайт православної єпархії. Ви очікуєте побачити молитви, проповіді, духовні настанови, допомогу людям. А натомість знаходите «Довідник для громадян України з організації опору київському маріонетковому уряду».
Саме такий матеріал, за даними статті, був розміщений у бібліотеці Новосибірської єпархії РПЦ. Автор також зазначає, що цей довідник публікували й на сайтах інших православних єпархій.
ДОКЛАДНО https://actfiles-ukraine.org/natsysty-shcho-vyhnaly-khrysta-z-pravoslavia/
Це вже не питання богословської дискусії.
Це питання функції релігійної структури. Якою вона має бути?
Місцем молитви?
Місцем допомоги?
Місцем примирення?
Чи інформаційним майданчиком для організації опору та саботажу?
Особливо дивним цей факт виглядає на тлі євангельського вчення про любов, милосердя та відмову від помсти. Адже християнство історично позиціонувало себе як шлях до примирення людини з Богом і людини з людиною.
А тут — інструкції з протидії державі та суспільству іншої країни.
І це не поодинокий інформаційний випадок, якщо вірити наведеним у статті матеріалам. Автор показує поступове перетворення антикультової діяльності на систему, яка охоплює медіа, експертні структури, молодіжні організації та державні механізми.
Тоді виникає запитання:
що відбувається з релігією, коли вона починає працювати не лише з людською душею, а й із політичним контролем?
Можливо, саме тут проходить межа між церквою як духовною спільнотою і церквою як інструментом державної ідеології…
Далі буде.
Наступний епізод — ще більш показовий. Він прозвучав не в інструкції, а просто в ефірі головного православного телеканалу росії.
Усі матеріали взяті з відкритих джерел
