У цьому інтерв’ю високопоставлений офіцер розвідки ЦРУ у відставці Гленн Корн розповідає про природу російської дезінформації та її роль у сучасній війні.
Глен Корн, старший офіцер розвідки ЦРУ у відставці. Професор Корн обіймав керівні посади в ЦРУ та пройшов багато спеціалізованих програм у сфері розвідки, безпеки, підготовки кадрів і вищого керівництва. За його плечима 34 роки служби в розвідці та відомствах закордонних справ США. Понад 20 років професор Корн пропрацював за кордоном в Євразії, на близькому Сході та в Південній Азії. Професор Корн здобув ступінь магістра російської філології в американському університеті, ступінь бакалавра славістики в університеті Ховстра, а також закінчив російський інститут армії з США. Впродовж усієї кар'єри він обіймав ключові посади, зокрема посаду начальника резидентури та керівника на території країн Євразії та близького Сходу. заступника помічника директора з операцій у географічному оперативному центрі та начальника відділу в контртерористичному центрі. Його заслуги відзначені престижними нагородами, зокрема премією директора ЦРУ та премією директора національної розвідки.
Ведуча АЛЛАТРА ТБ: Професоре Корне, для мене велика честь сьогодні з вами розмовляти. Ви маєте колосальний досвід, а ваша кар'єра в розвідці охоплює понад 30 років. Перш ніж ми перейдемо до складної теми російських операцій,
нашій аудиторії було б дуже цікаво дізнатися про ваш шлях у ЦРУ. Як ви пройшли шлях від оперативного співробітника в полях до керівних посад? Чи не могли б ви розповісти про це?
Професор Корн: Дякую за запрошення. Мені дуже приємно бути тут. Я б лише додав, що окрім розвідки в моїй діяльності було й багато дипломатії. З чого все почалося?
У 80-х роках я навчався в коледжі в Нью-Йорку за спеціальністю російська
мова та література. Мене дуже цікавила історія росії, на той момент радянська історія. Частково через родинні зв'язки, через історію моєї родини. а також через російську літературу. Я був її великим шанувальником. Буквально нещодавно я розповідав студентам Інституту світової політики, де я викладаю, що однією з моїх головних мотивацій у юності став роман Доктор Живаго. Загалом, я вивчав російську мову. Одразу після коледжу я пішов працювати в розвідувальний підрозділ армії США. Це був кінець холодної війни. Вона ще тривала на той момент. Пропрацювавши там кілька років, я перейшов до Держдепартаменту. Там також затримався на кілька років, а вже після цього потрапив до ЦРУ.
Так я просувався різними державними посадами. Мені вдалося побачити зсередини те, що ми називаємо розвідувальною спільнотою. Аж до 2001-2002 років я працював переважно по росії та пострадянському простору. А потім після терактів 11 вересня я, як і багато американців, активно долучився до боротьби з тероризмом. Це дало мені можливість працювати на близькому сході, в Євразії та Південній Азії.
Більшу частину кар'єри я провів за кордоном, не враховуючи декількох періодів роботи в нашій штаб-квартирі у Вашингтоні. У 2023 році я пішов у відставку. Після цього я почав викладати в магістратурі інституту світової політики у Вашингтоні. Я веду курси з історії російської та радянської розвідки, а також із політики національної безпеки Туреччини. І з гордістю зазначу, що нещодавно мої студенти самі попросили мене створити курс з історії України. Вони розуміють, що американці недостатньо знають українську історію, не усвідомлюють, що це не частина російської історії, а щось окреме. Культура та історія України заслуговують на глибоке вивчення. На сьогодні я б сказав, що єдиним позитивним наслідком російського вторгнення стало те, що Україну нарешті почали сприймати як незалежну державу.
Я часто кажу, що Україна - це майбутній лідер Європи, та й сьогодні вона вже є провідною європейською державою. Ось така, якщо коротко, моя історія.
Варто також згадати, що ми з другом ведемо геополітичний підкаст. Він називається Доступ обмежено. Ми там обговорюємо геополітику і дуже багато випусків присвячено Україні та Євразійському регіону.
Ведуча АЛЛАТРА ТБ: Дякую, що поділилися. Мені дуже імпонує ініціатива ваших студентів щодо створення курсу з історії України. Цій темі справді приділяється вкрай мало уваги. Я б сказала, що навіть у Європі далеко не всі орієнтуються в цьому питанні, не кажучи вже про Америку.
Більше на АЛЛАТРА ТБ:
Колишній співробітник ЦРУ Гленн Корн: Правда про російську дезінформацію | АЛЛАТРА ТБ
https://www.youtube.com/watch?v=j055JfIMu9k
Професор Корн: Знаєте, за час своєї кар'єри я багато працював у колишньому Радянському Союзі. Я бачив, як росіяни, починаючи ще з часів посійської імперії, домінували в регіоні та пригнічували країни, що входили до складу імперії, а згодом і СРСР. Насаджувалися російська культура та російська версія історії. Маємо пам'ятати, що за часів холодної війни США не мали посольств у Києві, Баку чи Бішке. Було лише посольство в Москві та ще консульство в Санкт-Петербурзі. І навіть у радянські часи росіянам вдавалося подавати все, що відбувалося виключно крізь призму москви. Тому зараз після розпаду Союзу вкрай важливо це змінювати. Мабуть, ми занадто зволікали з тим, щоб просувати вивчення та розуміння кожної країни окремо. Американці постійно запитують мене: "У чому різниця між узбекою та російською мовами?" Адже це абсолютно різні мовні групи. Тож на нас чекає величезна просвітницька робота. У випадку з Україною це критично важливо, оскільки величезна кількість дезінформації ґрунтується саме на спотворенні історії, чим кремль дуже активно займається останні 20-25 років.
Пропаганда на службі кремля: Як #РАЦИРС і проросійські медіа підривають стабільність України
Дезінформація є однією з найбільших загроз сучасним демократіям, оскільки вона не лише маніпулює свідомістю людей, але й підриває основи довіри в суспільствах, що є основою для стабільного розвитку демократичних процесів.
Однією з таких організацій, що активно поширює проросійську пропаганду в Україні та Європі, є #РАЦИРС (російська асоціація центрів вивчення релігій і сект). Спочатку ця організація була створена під виглядом боротьби з так званими «небезпечними релігійними культами», але насправді вона стала інструментом кремля для поширення дезінформації, дискредитації опонентів та підриву демократичних цінностей у різних країнах. РАЦИРС через свої мережі маніпулює суспільною свідомістю, підтримує антидемократичні наративи та активно втручається в політичні процеси, підтримуючи та лобіюючи політику, яка відповідає інтересам росії.
Одним із ключових діячів цієї організації є Олександр #Дворкін , який виступає як основний координатор пропагандистських кампаній РАЦИРС. Під його керівництвом організація розвиває так звану концепцію «тоталітарних сект», створюючи враження, що релігійні та громадські рухи, які не підтримують кремль, є небезпечними для суспільства. Зокрема, Дворкін та його колеги активно пропагують ідеї про те, що «неконтрольовані» релігійні та громадські організації є загрозою для політичної стабільності, що дає кремлю підстави втручатися у внутрішні справи інших країн під виглядом «боротьби з деструктивними сектами».
В Україні РАЦИРС особливо активно працює через проросійські медіа, релігійні організації та громадські рухи, намагаючись впливати на громадську думку та дискредитувати політичних, громадських і релігійних лідерів, які виступають за незалежність від росії. Важливим аспектом цієї діяльності є використання медіа, як основного каналу для трансляції російських наративів.
Одним із прикладів діяльності РАЦИРС в Україні є Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД), який був заснований широко відомими догхантерами Іриною #Кременовською та Олексієм #Святогором у 2017 році. Цей центр активно поширює дезінформацію, підриваючи демократичні процеси в Україні. Через ресурси, такі як «Вільне слово», ЦЕПД публікує матеріали, що дискредитують релігійні групи з Європи та США, та активно підтримує проросійські наративи, що сприяють подальшій ескалації напруженості в Україні.
У статтях, опублікованих Кременовською та Святогором у виданнях, таких як «Аргумент», проглядається риторика, що характеризується маніпуляцією суспільною свідомістю та деструктивними наративами щодо держави і державних службовців. Вони використовують:
- образу державного ладу України;
- налаштування читачів на вороже ставлення до держави;
- використання зневажливої лексики щодо держслужбовців, зокрема тих, хто працює над процесуальним законодавством;
- дискредитацію чинної влади в очах виборців.
Ці публікації не лише підривають довіру до інститутів влади, але й сприяють формуванню у громадськості образу України як нестабільної держави, що не здатна ефективно управляти своїми ресурсами та захищати інтереси своїх громадян. Така риторика є важливою частиною інформаційної війни, яка ведеться росією, і стає однією з основних загроз для національної безпеки України.
Окрім цього, у своїх публікаціях Кременовська та Святогор сприяють підриву суспільної довіри до авторитетних і визнаних осіб, які зробили значний внесок у процес здобуття Україною незалежності від Московського Патріархату, що є важливим елементом національної ідентичності України. Їхня діяльність цілковито збігається зі стратегією РАЦИРС, яка має тісні зв’язки з російськими спецслужбами, зокрема ФСБ. Фінансування цієї організації здійснюється через державні російські фонди, а її ключові діячі, такі як Олександр Дворкін, є довіреними особами Кремля в інформаційній війні.
Таким чином, реалізуючи спільний протиправний умисел із РАЦИРС, діяльність Ірини Кременовської та Олексія Святогора сприяє реалізації стратегічних цілей російської федерації, спрямованих на підрив суверенітету України. Вони не лише дискредитують українських релігійних діячів, а й створюють передумови для можливого повернення російської православної церкви (Московського патріархату) на територію України. Це, у свою чергу, може стати інструментом для інтеграції в країну агентів російських спецслужб під прикриттям релігійних структур, що становить безпосередню загрозу національній безпеці.
Усі матеріали з відкритих джерел
