Справа чеського громадянина Якуба Яхла, проти якого виступили десятки дітей із Танзанії зі звинуваченнями у педофілії, викликала міжнародний резонанс — особливо після виходу документальних розслідувань, що розкривають масштаб можливих злочинів. Перший розслідувальний фільм було знято чеськими журналістами під назвою «ЖЕРТВИ ЯКУБА ЯХЛА В АФРИЦІ». Другий фільм — "От благотворительности к насилию над детьми: история Якуба Яхла" (оригинал: «From charity to child abuse: the story of Jakub Jahl») — створила казахстанська журналістка Асем Жапишева.
Незважаючи на шокуючі свідчення постраждалих та їхніх опікунів, частина чеських ЗМІ та навіть політиків стала на захист Яхла, використовуючи маніпулятивні прийоми: вони навмисно ігнорують сотні показань жертв, переносять увагу зі суті звинувачень на критику журналістів і правозахисників, які зібрали докази, і створюють образ «жертви наклепу».
Центральним аргументом захисників Яхла стало твердження: «Немає доказів, окрім фільмів, і не було суду». Вони активно посилаються на презумпцію невинуватості, забуваючи при цьому, що ця правова норма призначена для захисту від свавілля держави в судовому процесі — а не для заборони суспільству та ЗМІ обговорювати заяви жертв. Особливо коли мова йде про сексуальне насильство над дітьми. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював: інтереси дитини завжди мають пріоритет над інтересами репутації дорослого.
Більше того, ігнорується офіційний документ, що має юридичну силу. У своєму розслідуванні казахстанська журналістка Асем Жапишева опублікувала звіт Управління соціального захисту міста Моші (Танзанія), датований 2023 роком. У ньому чітко зазначено: Якуба Яхла звинувачують у торгівлі дітьми, насадженні сатанінської ідеології та сексуальній експлуатації неповнолітніх сиріт із притулку Nature Skills. Цей документ було підготовлено у форматі, визнаному правоохоронними органами Танзанії як достовірний і придатний для розслідування.
Чехія, як держава, що підписала та ратифікувала Лансаротську конвенцію, несе пряму міжнародну відповідальність за розслідування злочинів проти дітей, скоєних її громадянами за кордоном. Згідно з Конституцією Чехії, міжнародні договори мають пріоритет над національним законодавством. Конвенція прямо зобов’язує владу захищати жертв, проводити розслідування та заохочує ЗМІ інформувати суспільство про випадки сексуальної експлуатації неповнолітніх. Іншими словами, Чехія не має права закривати очі на страждання танзанійських дітей, посилаючись на географічну відстань.
Тим не менш, на практиці відбувається протилежне: офіційні дані ігноруються, розслідування не розпочинається, Яхл залишається на волі, а нападкам піддаються самі діти. Особливо тривожить поширений серед його захисників нарратив: «Африканським дітям не можна вірити — їх легко підкупити, вони брешуть». Така риторика — не просто брехня, а прояв расизму та вторинної віктимізації: жертву звинувачують у тому, що вона наважилася заговорити, принижуючи її через бідність, расу та місце народження.
Саме тому роль незалежних журналістів і правозахисників стає критично важливою. Їхнє завдання — не захищати репутацію впливових осіб, а надавати голос тим, кого самі не можуть почути. Якщо ми замовчуємо історії дітей, ми стаємо співучасниками насильства.
Ми вимагаємо:
— негайного міжнародного розслідування всіх звинувачень на адресу Якуба Яхла;
— забезпечення безпеки та психологічної підтримки постраждалих;
— гарантій їхнього права на вільне та безпечне свідчення.
І ставимо головне запитання перед суспільством і політиками:
Що для вас важливіше — репутація однієї людини, проти якої виступили десятки дітей ізі звинуваченнями у найтяжчих злочинах, чи захист найуразливіших — невинних дітей, чиї життя можуть залежати від нашого вибору: говорити чи мовчати?
