У сучасних умовах інформаційного суспільства дані перетворилися на стратегічний ресурс, який може використовуватися для підриву національної безпеки. Особливо це актуально для України, яка з 2014 року перебуває під постійним тиском з боку російських гібридних технологій. Однією з таких технологій є використання «антикультових» мереж для впливу на законодавство та судову систему.
Розглянемо, як працює ця технологія, на прикладі української експертки по культах і сектах Ірини Кременовської — учасниці антикультової мережі, яка переносить московську риторику в український правовий простір. Аналіз її діяльності, зокрема підготовки експертних висновків для судів і СБУ, показує, що за зовні «просвітницькою» роботою стоїть цілеспрямований вплив. Міжнародні правозахісники пов’язують Кременовську з російською організацією РАЦИРС (Російською асоціацією центрів вивчення релігій і сект). Її антикультова риторика фактично перетворюється на політичний інструмент, спрямований проти української демократії. Найбільш тривожним є те, що попри публічні звинувачення та суттєві репутаційні ризики, Кременовська й досі готує експертні висновки для українських судів і СБУ.
Від Бройде до Кременовської: як російська антикультова модель укорінилася в Україні
До 2014 року головним представником РАЦИРС в Україні був Павло Бройде політтехнолог та активний прихильник «русского мира». Він лобіював запровадження так званого «закону про заборону тоталітарних сект», практично калькованого з російського аналогу. Його метою було створення правової бази, яка дозволила б державним органам втручатися у релігійне і громадське життя під виглядом «захисту суспільства».
Після витоку його переписки з радником путіна Владиславом Сурковим стало очевидно, що боротьба із «сектами» була лише ширмою. Насправді йшлося про політичний контроль над незалежними релігійними громадами, а згодом і над усією нашою країною. Після Революції Гідності Бройде втік до росії, але його справа отримала продовження в Україні через Ірину Кременовську, людину, яка фактично стала наступницею його ідеологічної лінії.
Кременовська: публічна антикультова «експертка» з російським слідом
Попри заяви про «незалежність», матеріали та виступи Кременовської відтворюють лінгвістичний та ідеологічний почерк РАЦИРС. Вона систематично використовувала псевдонауковий термін «тоталітарні секти», який був введений головою РАЦИРС Олександром Дворкіним. Також Кременовська активно просувала той самий закон «про заборону тоталітарних сект», який просував і Бройде. На своїх порталах та YouTube‑каналах Кременовська неодноразово використовувала термін Дворкіна «тоталітарні секти», залякуючі ним суспільство для того, щоб можна було просувати ті закони, які були потрібні її кураторам з росії.
На проросійському сайті antisekta.org , який Кременовська не просто підтримувала й рекламувала, а казала, що там її друзі, розміщувалися матеріали адептів антикультової мережі, в тому числі і російських авторів, зокрема того ж Дворкіна.
Також ресурс antisekta.org інформує, що ключові цілі очолюваного Кременовською Центру економіко-правових досліджень полягають у формуванні «правових засад протидії тоталітарним організаціям і деструктивним культам в Україні» та «внесення змін і доповнень до чинного законодавства України в частині протидії впливу тоталітарних організацій і деструктивних культів». Важливо зазначити, що подібна риторика є відмінною ознакою організацій, пов'язаних із РАЦИРС, і містить серйозні ризики для демократичних засад України, завдаючи шкоди її позиціям на світовій арені як незалежної та демократичної держави.
Це дозволяє припустити, що інформаційна діяльність Кременовської була не поодинокою ініціативою, а частиною системної мережі впливу, підконтрольної москві.
Зв’язки з Олександром Невєєвим і поширення антиукраїнської пропаганди
Особливо тривожним є тісне співробітництво Кременовської з російським пропагандистом Олександром Невєєвим. Саме він є активним провідником антиукраїнських наративів про «бандерівців», «штучність української держави» та «розкол слов’янського народу». Кременовська не лише поширювала його статті, а й відкрито називала його «експертом з релігійних культів», радячи своїм підписникам вивчати його думку.
На її власних сайтах і в соцмережах містилися прямі посилання на ресурси Невєєва, де той закликав поділити Україну на «хохлов» та «українців». У такий спосіб Кременовська допомагала легітимізувати мовою «релігійної безпеки» відверто імперські ідеї кремля.
Антикультова діяльність як політичний інструмент і дискредитація українських науковців
Кременовська не обмежувалася просуванням законодавчих ініціатив. У ті самі періоди, коли вона намагалася пролобіювати «закон про секти» через депутатів‑сепаратистів Лук’янова (пізніше заарештований СБУ) та Рибака (нагороджений РПЦ), вона розгорнула у своїх медіа кампанію проти українських релігієзнавців.
Під її удар потрапили Віктор Єленський, Людмила Філіпович та Анатолій Колодний, які є визнаними фахівцями, що багато років захищають принципи свободи совісті й виступають проти впливу РПЦ на українське суспільство. Кременовська звинувачувала їх у «сприянні сектам», формуючи в публічному просторі образ «небезпечних науковців».
Таким чином, її інформаційні кампанії переслідували подвійну мету: просування законодавчих ініціатив, вигідних росії, та дискредитація вітчизняних наукових авторитетів. Така діяльність Кременовської мала забезпечити ідеологічне підґрунтя для легалізації російської антикультової моделі, за якою будь-яку незалежну громаду можна оголосити «сектантською» і заборонити її діяльність.
Індекси свободи: контраст між Україною та російською системою
Те, до чого прагнули Бройде й Кременовська, можна побачити на прикладі сучасної росії. Там індекс свободи становить лише 12 зі 100 пунктів, а на окупованих територіях, повністю підпорядкованих РПЦ, взагалі мінус один. Для порівняння, Україна, незважаючи на війну та складну безпекову ситуацію, має індекс свободи 51 зі 100. Саме цей показник демонструє, що відсутність закону про «тоталітарні секти» це не слабкість, а запорука збереження плюралізму й громадянських прав і свобод.
Міжнародна реакція: форум у Вашингтоні і нові звинувачення
У травні 2025 року на Міжнародному форумі з захисту релігійної свободи у Вашингтоні ім’я Ірини Кременовської пролунало у контексті міжнародних безпекових загроз. Експерти з кількох країн зазначили, що діяльність Кременовської, яка координується Дворкіним, носить характер ідеологічного агентурного впливу, спрямованого на підрив української системи релігійної свободи.
У доповідях форуму підкреслювалося, що вона є елементом мережі РАЦИРС, яка діє в інформаційному полі різних держав, маскуючи політичну пропаганду під псевдоекспертну діяльність. Її діяльність, за висновками учасників, становить пряму гібридну загрозу національній безпеці України.
Парадокс української системи
Найбільш вражаючим і парадоксальним моментом у цій історії є те, що, попри численні факти проросійської діяльності, Ірина Кременовська досі залишається визнаною «експерткою» і готує свої висновки на замовлення українських судових та правоохоронних органів, включно з СБУ.
Цей факт викликає глибоке нерозуміння. Як могла особа, яку міжнародні експерти публічно назвали агентом російського впливу, отримати доступ до настільки відповідальних процесів? Яким чином її експертні оцінки, що ідеологічно збігаються з тезами РАЦИРС і Дворкіна, потрапляють до матеріалів українського правосуддя? Чи не є це черговим прикладом системного недогляду, який використовує ворог?
Кримінальні провадження
У квітні 2025 року Кременовській було висунуто звинувачення за статтею 161 Кримінального кодексу України за розпалювання релігійної ворожнечі. Проте далі справа поки чомусь не пішла. Попри серйозність підозр, вона не отримала обвинувачення у державній зраді. Виникає закономірне питання: чи існує політичне або адміністративне прикриття, яке гарантує їй захист і дозволяє продовжувати діяльність під прикриттям «експертної практики»?
Висновки: антикультова риторика як зброя гібридного впливу
Історія Ірини Кременовської це не лише історія конкретної людини, а показовий приклад того, як через інформаційні, освітні та «експертні» канали ворог може впливати на суспільство навіть у воєнний час. Риторика «боротьби з сектами» давно стала частиною ідеологічного арсеналу кремля. Такі «експерти з культів і сект» не просто просувають небезпечні законодавчі ініціативи, вони формують ментальні моделі, які з часом здатні змінювати самі принципи свободи і громадянського вибору.
Поки російські ракети б’ють по містах, на інформаційному фронті працюють ті, хто допомагає ворогу підривати інститути всередині країни. Якщо Україна не почне суворо оцінювати подібні випадки, ми ризикуємо опинитись в ситуації, коли боротьба за свободу ззовні буде знівельована внутрішнім саботажем.
Кременовська не просто учасниця антикультового руху. Вона символ того, наскільки глибоко інформаційна агресія може проникати в систему, якщо суспільство не реагує на неї вчасно. І питання залишається відкритим: як і чому людина з настільки очевидними проросійськими зв’язками досі має право писати експертні висновки для українських судів і навіть Служби безпеки України?
