Жанр: Melodic Death Metal, Melodic Doom Metal
Лейбл: Prosthetic Records
★★★★ 8/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Цей альбом потрапив до мого списку на прослуховування завдяки треку «Once the Silence Takes Your Place», на який я колись випадково натрапив (забігаючи наперед, вважаю його найкращим на альбомі). Через це я мав певні очікування щодо «проговості» релізу. Альбом починається з доволі типового MDM/Doom, нагадуючи гурт Insomnium. Нічого незвичного, але звук доволі соковитий. Ширяючі соло переходять у протяжні низькі коридори звуків «дж-дж» і «бр-бр-бр», наче бас із гітарою та барабанами водночас карбують їх у камені. А потім усе знову повертається до співучих мелодійних соло та вокалу. Інколи майже вся музика, окрім ударних та реверберованих клавішних чи синтів, завмирає, даючи слухачеві ненадовго змістити фокус у далечінь і поступово відчути кожен інструмент, коли вони один за одним знову вступають у гру. Порівняно з попередніми роботами гурту гітари вивели вперед, рифи стали щільнішими, поменшало туманного ембієнтного полотна. Додаткову атмосферу створюють вставки декламацій філософа Алана Воттса. На треку «By This Time Tomorrow» присутнє гостьове гітарне соло Юхана Рейнхольдса з культового для жанру гурту — Dark Tranquillity.
В MDM мені завжди чогось бракувало в звучанні. Зазвичай цей жанр доволі одноманітний: клавішні нудні й просто заповнюють порожнечі в частотах, а бас майже не чути, він працює як низькочастотний додаток гітари. На цьому ж альбомі музиканти змогли заповнити цю порожнечу. Синти та клавішні тут — невіддільна складова, яка не просто скріплює мікс саме там, де треба, а філігранно створює згадані вище паузи, що додають альбому макродинаміки. Бас-гітара. Неймовірно жирний тон бас-гітари. Партії не вирізняються чимось надскладним і під визначення прог-металу підпадають хіба що з великою натяжкою, але вони працюють і звучать відмінно. Барабани дуже варіативні — скоріше притаманні сучасному прог-металу, ніж типовому мелодік-дету. Окремо мушу виділити трек «Once the Silence Takes Your Place». Магнум опус альбому. Білдап другої половини треку просто неймовірний. Тут вам і віртуозні гітарні пасажі, і барабанне соло, і летючий чистий вокал, і екстремальна частина в дусі Deafheaven.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
