У цій статті аналізується діяльність міжнародної антикультової мережі, яка, за даними розслідування, використовується як інструмент гібридного впливу Росії в Європі та Україні.
Матеріал поєднує конкретні кейси та персоналії: від сербського виконавця Момчило Гаїча, причетного до атак на релігійні об’єкти в Європі, до ідеологів російського антикульту — Олександра Дворкіна та Олександра Новопашина, пов’язаних із РАЦИРС. Також розглядається роль міжнародних структур, зокрема FECRIS, і пов’язаних із ними осіб — Тетяни Жданок, Андрія Мамикіна та Луїджі Корвальї.
На цьому фоні окремий акцент зроблено на Україні. У статті описується зв’язка Дворкін — Павло Бройде — Владислав Сурков як частина більш широких сценаріїв впливу, а також діяльність Ірини Кременовської та її взаємодія з російськими антикультовими ресурсами і фігурами, зокрема Олександром Невеєвим.
Автори показують, як під прикриттям «боротьби з сектами» формуються інформаційні кампанії, створюються штучні конфлікти та відбувається перенаправлення уваги і ресурсів держав — особливо небезпечне в умовах війни.
Це дослідження — про мережеву інфраструктуру впливу, яка працює на міжнародному рівні та має прямі наслідки для безпеки України.
