Валерія Баранець
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Судова реформа є однією з ключових умов європейської інтеграції України, однак у медійному просторі вона постає по-різному залежно від того, хто про неї говорить. У цьому матеріалі проаналізовано, як реформу українського правосуддя пояснюють Європейський Союз, українська влада та українські медіа, а також як ці повідомлення співвідносяться із суспільним сприйняттям судової системи. Огляд матеріалів показує: медіа активно висвітлюють законодавчі зміни, конфлікти між владою та експертами, фінансові умови євроінтеграції й окремі проблеми судової системи, але значно рідше пояснюють, що саме ці зміни означають для звичайного громадянина. Тому ключове питання полягає не лише в тому, як українські медіа розповідають про судову реформу, а й у тому, чого в цій комунікації бракує для повного розуміння її змісту та наслідків.
У червні 2026 року Україна відкрила перший кластер переговорів про вступ до ЄС – «Основи». Судова реформа в ньому займає особливе місце. Розділ 23 «Судочинство та фундаментальні права» відкривається першим і закривається останнім. Для Брюсселя це означає, що прогрес не матиме достатнього значення в інших сферах, зокрема в економіці чи безпеці, без незалежного, доброчесного та ефективного суду. Для українця ж слово «судова реформа» насамперед викликає питання довіри в разі необхідності звернення. Саме різниця між цими двома поглядами і є головною проблемою, яку варто розглянути (European Commission, 2026).
Європейський Союз оцінює судову реформу не лише за кількістю прийнятих законів. Йдеться про те, наскільки українська система відповідає принципам верховенства права, які сформовані практикою Європейського суду з прав людини та рекомендаціями Венеційської комісії. Серед основних критеріїв вказано незалежність суддів, їхня доброчесність і здатність антикорупційних органів реально працювати, а не лише існувати на рівні законів та офіційних заяв (EUR-Lex, 2026).
13 лютого 2026 року Європейська комісія представила Україні проміжні бенчмарки – детальні вимоги щодо виконання умов переговорного Кластеру 1 «Основи». Такі проміжні критерії передбачені саме для розділів 23 «Судова влада та основоположні права» і 24 «Юстиція, свобода та безпека». Їх виконання має значення для подальшого переговорного процесу, зокрема для відкриття та закриття інших кластерів (European Commission, 2026; EUR-Lex, 2026). Окрему увагу ЄС приділяє перевірці суддів Верховного Суду. Європейська комісія наполягає на тимчасовій участі міжнародних експертів у цьому процесі. Такий підхід можна розглядати не як постійний «європейський стандарт», а як тимчасовий механізм, який має посилити контроль там, де українські інституції поки що не мають достатнього рівня довіри. Саме ця вимога була включена до пункту 8 плану, пов’язаного з роботою єврокомісарки Марти Кос. Однак український парламент фактично не включив цю норму до остаточного рішення (European Pravda, 2026a, 2026b).
Водночас у Брюсселі розуміють, що Європейська комісія не може оцінювати окремі судові справи. Представники ЄС прямо зазначають, що не коментують конкретні процеси, але враховують системні проблеми української судової системи під час загального моніторингу. Тобто для ЄС важлива не одна окрема справа, а те, як працює вся система правосуддя (European Commission, 2026).
Українська влада при цьому використовує іншу логіку. 9 червня 2026 року Верховна Рада ухвалила закон про об’єднану декларацію доброчесності та родинних зв’язків суддів. Офіційно його представляли як крок до посилення підзвітності судової влади відповідно до рекомендацій Європейської комісії. Закон передбачає, зокрема, обов’язкове зазначення інформації про законність походження майна та розширення кола осіб, зв’язки з якими мають перевірятися (SUD.UA, 2026a; Верховна Рада України, 2026). Проте експерти Фундації DEJURE звернули увагу на проблеми в ухваленій версії документа. Зокрема, перевірка доброчесності суддів була фактично обмежена останнім роком. Якщо суддя вперше подає декларацію у 2026 році, події попередніх років можуть залишитися поза межами перевірки. Наприклад, інформація про поїздки до Росії, які відбулися раніше, може не враховуватися (Дзеркало тижня, 2026). Ще однією проблемою стало вилучення з документа норми про участь міжнародних експертів у перевірці суддів Верховного Суду. Замість конкретного механізму в законі залишилося лише доручення уряду протягом шести місяців підготувати окремий законопроєкт. Таким чином, одна з вимог, на які звертав увагу ЄС, була відкладена на майбутнє (European Pravda, 2026b, 2026c). Це викликало критику з боку українських експертів і медіа. «Європейська правда» назвала закон суперечливим євроінтеграційним проєктом і звернула увагу на те, що його положення не повністю відповідають завданням, які Україна має виконати на шляху до ЄС. Журналіст Антон Філіппов, посилаючись на експертні оцінки, також писав, що під виглядом євроінтеграційного законодавства парламент ухвалив норми, які можуть віддаляти Україну від європейських принципів демократії та верховенства права (European Pravda, 2026c). Однією з причин поспіху в ухваленні закону були фінансові зобов’язання України. Із виконанням кроків щодо вдосконалення перевірки суддів пов’язано близько 400 мільйонів євро фінансування в межах програми Ukraine Facility. Єврокомісарка Марта Кос особисто закликала український парламент не ставити під загрозу ці кошти (European Pravda, 2026c).
Водночас Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради до другого читання висловило низку зауважень до законопроєкту. Значна частина цих зауважень не була врахована. Зокрема, ГЮУ звернуло увагу на те, що відсутність затвердженої форми нової декларації означає незавершеність правового регулювання та може суперечити принципу верховенства права. Отже, навіть у межах українських державних структур не було повної згоди щодо того, наскільки закон відповідає заявленій меті (European Pravda, 2026c).
Ця суперечність знайшла відображення і в роботі українських медіа. Єдиного способу пояснити судову реформу українському читачеві немає. «Дзеркало тижня» акцентувало на конфлікті між владою та експертами, повідомляючи, що закон був підписаний попри критику. «Європейська правда» розглядала ситуацію через проблему можливого наслідування євроінтеграційних змін без повного виконання їхнього змісту. Kyiv Post вписав судову реформу в ширший конфлікт між старими та новими елітами, де Верховний Суд і парламент розглядаються як важливі учасники процесу змін (Дзеркало тижня, 2026; European Pravda, 2026c; Kyiv Post, 2026a). Спеціалізовані юридичні медіа, зокрема SUD.UA, значно більше уваги приділяють технічним питанням: строкам перевірок, повноваженням Вищої кваліфікаційної комісії суддів, електронній формі подання документів. Такий підхід важливий для професійної аудиторії, але для пересічного читача він часто залишається незрозумілим. У результаті людина може так і не отримати відповіді на просте питання: що саме зміниться для мене? (SUD.UA, 2026a, 2026b).
Найбільша проблема полягає саме в тому, як її сприймають українці, а не як про реформу говорять ЄС, влада чи медіа. За даними Київського міжнародного інституту соціології, оприлюдненими 2025 року, судам довіряють лише 15% українців, тоді як 62% не довіряють їм. Для прокуратури ці показники становлять відповідно 12% і 64%. Для порівняння, Збройним силам довіряють 94% громадян, а волонтерам – 79%. Отже, існує значна різниця між рівнем довіри до інституцій, які безпосередньо пов’язані із захистом країни, та інституцій, які повинні забезпечувати правосуддя (Київський міжнародний інститут соціології, 2025). Водночас результати опитувань показують цікаву особливість. Серед людей, які безпосередньо брали участь у судових процесах, понад 70% вважають рішення судів законними. Це означає, що особистий досвід може формувати більш позитивне ставлення до судової системи, ніж загальне суспільне уявлення про неї. Виникає розрив між сприйняттям суду як державної інституції та сприйняттям суду через власний досвід (Верховний Суд, 2026). Євроінтеграційна комунікація поки що не повністю долає цей розрив. ЄС говорить про якість і спроможність інституцій, тоді як люди оцінюють суд через конкретну ситуацію, у якій вони самі опинилися. Для громадянина питання незалежності суддів стає зрозумілим тоді, коли він пов’язаний із конкретною справою, рішенням про майно, аліментами, трудовою суперечкою чи іншим повсякденним питанням. Про проблеми судової системи свідчить і ставлення професійного середовища. За даними опитування Ради Європи, лише 17% правників вважають суддів в Україні повністю незалежними (Рада Європи, 2026).
На цьому тлі судова реформа має не лише політичне чи правове, а й фінансове значення. У червні 2026 року Kyiv Post опублікував розслідування під назвою «Пастка на 680 мільйонів євро», пов’язавши судову реформу з фінансуванням України в межах європейських програм. Відкриття переговорів за кластером «Основи» зробило питання реформування судової системи ще важливішим. У матеріалі йшлося, зокрема, про проблеми з очищенням судової системи та про рішення Верховного Суду щодо поновлення на посадах окремих суддів, а також про законодавчі зміни, які, на думку критиків, послаблюють перевірку доброчесності (Kyiv Post, 2026a, 2026b). Йдеться про значні суми, і вони не є абстрактними. Ukraine Facility передбачає фінансову підтримку України залежно від виконання погоджених реформ, зокрема у сфері верховенства права. Європейська комісія перевіряє виконання цих умов перед виділенням відповідних траншів. Тому для української влади судова реформа одночасно є внутрішньою проблемою та частиною міжнародних зобов’язань (EUR-Lex, 2026; Kyiv Post, 2026b).
У травні 2026 року в Києві відбувся захід «Дорожня карта з питань верховенства права: рік після ухвалення», під час якого обговорювали результати та подальші завдання судової реформи. Водночас експерти Лабораторії законодавчих ініціатив звертали увагу на затримки в оновленні суддівського корпусу. Представники Вищої ради правосуддя також попереджали про можливі проблеми з роботою цього органу у 2026–2027 роках. У зв’язку із завершенням повноважень частини членів Ради може виникнути нестача необхідної кількості учасників, що потенційно ускладнить призначення та звільнення суддів (Кабінет Міністрів України, 2026; Лабораторія законодавчих ініціатив, 2024).
У результаті одна й та сама судова реформа має кілька різних значень залежно від того, хто про неї говорить. Для Європейського Союзу це насамперед питання того, наскільки українські інституції відповідають принципам верховенства права та чи здатні вони працювати незалежно. Для української влади реформа також пов’язана з виконанням міжнародних зобов’язань і отриманням фінансової підтримки. Для медіа це часто історія про політичний конфлікт, боротьбу за вплив та суперечки між владою і експертами. Для громадянина ж усе це зводиться до значно простішого питання: чи буде суд справедливим, якщо мені доведеться до нього звернутися? Саме тут виникає головний комунікаційний розрив. ЄС говорить про інституційну спроможність, влада – про ухвалені закони та виконані рекомендації, медіа – про конфлікти навколо реформи, а люди оцінюють судову систему через власний досвід і рівень довіри. Якщо ці рівні комунікації не будуть пов’язані між собою, судова реформа й надалі сприйматиметься значною частиною суспільства не як зміна системи, яка має вплинути на повсякденне життя, а як чергова вимога, яку Україна повинна виконати для вступу до ЄС.
Таким чином, аналіз матеріалів про судову реформу показує, що український медіапростір активно висвітлює її політичний, законодавчий і фінансовий виміри, але значно менше уваги приділяє поясненню практичного змісту змін. У центрі повідомлень часто опиняються конфлікти, позиції сторін, окремі законопроєкти та вимоги ЄС, тоді як зв’язок між цими рішеннями та повсякденним досвідом громадянина залишається недостатньо очевидним. Саме цього пояснювального виміру бракує для повноцінної комунікації євроінтеграційної реформи. Поки цей зв’язок залишається недостатньо проговореним, «реформа» ризикує залишатися для аудиторії мовою вимог і документів, а не зрозумілою зміною, результат якої можна побачити у роботі суду та власному житті.
Список використаних джерел
Верховна Рада України. (2026, 9 червня). Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв’язків судді: картка законопроєкту № 13165-2; Закон № 4905-IX від 09.06.2026. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/56277
Верховний Суд. (2026). Суспільна довіра до судів та балансування між суддівською незалежністю і підзвітністю. https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/2056118
Дзеркало тижня. (2026, 24 червня). Попри критику з боку експертів, Зеленський підписав закон про декларування доброчесності суддів. https://zn.ua/ukr/POLITICS/popri-kritiku-z-boku-ekspertiv-zelenskij-pidpisav-zakon-pro-deklaruvannja-dobrochesnosti-suddiv.html
Європейська правда. (2026a, 24 червня). Halfway to the deadline, Ukraine scores 15% on the EU’s priority reforms plan. https://www.eurointegration.com.ua/eng/articles/2026/06/24/7240347/
Європейська правда. (2026b, 17 червня). How Ukrainian parliament misled EU on improving judicial oversight and what the consequences may be. https://www.eurointegration.com.ua/eng/news/2026/06/17/7239814/
Європейська правда. (2026c, 16 червня). «Європейська» реформа лише на словах: як поступки ЄС підривають шанс на очищення Верховного Суду. https://www.eurointegration.com.ua/eng/articles/2026/06/16/7239797/
Кабінет Міністрів України. (2026, 14 травня). Верховенство права як основа європейської інтеграції: у Києві обговорили прогрес реформ та подальші кроки. https://www.kmu.gov.ua/news/verkhovenstvo-prava-iak-osnova-ievropeiskoi-intehratsii-u-kyievi-obhovoryly-prohres-reform-ta-podalshi-kroky
Київський міжнародний інститут соціології. (2025). Довіра суспільним інституціям. https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports
Лабораторія законодавчих ініціатив. (2024, 19 вересня). Перемовини про вступ до ЄС: правосуддя та права людини. https://web.parlament.org.ua/analytics/peremovyny-pro-vstup-do-yes-pravosuddya-ta-prava-lyudyny-2/
Рада Європи. (2026). Судова система України очима правників: звіт за результатами нового дослідження. https://www.coe.int/uk/web/kyiv/-/the-ukrainian-judiciary-through-the-eyes-of-legal-professionals-report-on-the-findings-of-a-new-survey
SUD.UA. (2026a, 25 червня). Опубліковано закон про нові правила декларування для суддів. https://sud.ua/uk/news/laws/364881-opublikovano-zakon-pro-novi-pravila-deklaruvannya-dlya-suddiv
SUD.UA. (2026b, 9 липня). ВККС затвердила нові форми декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів. https://sud.ua/uk/news/sud-info/366133-vkks-zatverdyla-novi-formy-deklaratsii-dobrochesnosti-ta-rodynnykh-zviazkiv-suddiv-dokumenty
European Commission. (2026, 15 June). EU and Ukraine open first accession negotiations cluster. https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2026/06/12/statement-by-president-von-der-leyen-and-president-costa-on-the-agreement-to-open-the-first-accession-negotiation-cluster-with-ukraine-and-moldova/
EUR-Lex. (2026). Ukraine Facility: Judicial system reform and rule of law benchmarks. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=OJ:L_202401447
Kyiv Post. (2026a, 24 June). EXPLAINED: Ukraine opens EU talks with justice system still mired in power struggle. https://www.kyivpost.com/post/78858
Kyiv Post. (2026b, 9 June). Ukraine risks losing €680 million in EU aid over delayed reform commitments. https://www.kyivpost.com/post/77806
