Quadeca — Life 1
Жанр: Art Pop, Indietronica
Лейбл: X8 Music
★★★½☆ 7/10 · 2026
Quadeca вже давно відійшов від того інтернет-репу, з якого починав, та на Life 1 його любов до химерного продакшну розкривається навіть краще ніж на попереднику (тут навіть можна почути дрон метал на однму треку). Це ще й найбільш особиста його робота, в якій він конкретно міркує про смерть, втрату й суїцидальні думки через власні переживання. Не дивлячись на "темні теми", Life 1 звучить мелодійно та є досить доступним та стриманим, а барокові мотиви дають йому свій елегантний вайб, що дозволяє сприймати альбом цілісно, та слухати як злегка психоделічну R&B роботу, особливо не звертаючі увагу на всілякі глітч-поп "дивацтва". І ці "дивацтва" тут насправді виправдані, бо без них передати всю свою внутрішню мінливість Quadeca вдалось би навряд. Звісно, що після амбітного Vanisher, Horizon Scraper, що показував нам переплетіння музичних культур у часі, цей альбом вже так не захоплює. Однак цього року, я й не пригадаю інший настільки органічний та при цьому різноманітний арт-поп, що не "ламався" б під вагою власної еклектичності.
Subserviency — Observing the Ancestral Twilight (EP)
Жанр: Brutal Death Metal, Technical Death Metal
Лейбл: New Standard Elite
★★★½☆ 7/10 · 2026
Я давно не слухав такий брутал дез метал. Він навіть в якомусь сенсі сентиментальний, наскільки сентиментальним може бути дез метал. Вдається йому це через екзотичні східні мотиви, що прийшли напряму з Nile, та піднесених мелодій, що відмінно контрастують з вже класичними, холодними, та механічними ритмами а-ля Disgorge. Ну й звісно, я не міг не згадати ще один класичний для авангардного дез-металу реліз, неперевершений Elvenefris від Lykathea Aflame. Саме він в свій час задав недосяжну планку у органічності поєднання повітряних гармоній з брутальним дез металом. Таких медитативних темних мантр не грав більше ніхто, не до не після них. Subserviency звісно значно простіші, та лише легесенько натякають на свій звʼязок з цим альбомом.
Dead Poet Society — Monarch
Жанр: Alternative Rock, Industrial Rock, Alternative Metal
Лейбл: RCA Records
★★★½☆ 7/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Один з найрізноманітніших альбомів, що я чув за довгий час. Тут є й грайливі індастріал ефекти, й низькі перегружені гітари, і навіть трохи гламурний інді-рок з грайливими мелодіями. Все це співіснує тісно вплетеним одне в одне та нашаровується на хукові бенгер-приспіви. У підсумку виходить хітовий, але при цьому еклектичний атракціон, який я із задоволенням послухав декілька разів поспіль, та впевнений що послухаю ще. Тут немає претензійних «закручених», та давлячих музичних образів - все просто та зрозуміло подано, і водночас з тим доволі складно сконструйовано, аби з кожним прослуховуванням відкривати нові «великодки». І хто я такий, щоб не назвати цей альбом ДостобісаГарнаНоваМузика?
Найдивніший реліз: heavensouls — “cantu” of the sower
Жанр: IDM, Nu Jazz, Glitch
Лейбл: NTS Recordings
★★★★ 8/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Я дуже люблю heavensouls та вже не раз про нього писав. В огляді на Westside Trapped я казав, що той альбом звучить «швидко, хаотично, розмито та моторошно». На Cantu of the Sower він знову збирає такий щільний електронний хаос, що аж дивуєшся, як усе це взагалі може звучати настільки мрійливо та розслабляюче. У цьому хаосі IDM поєднується з nu jazz, а тепла психоделічна атмосфера наповнюється безперервним потоком семплів та глітчів, яким підігрує стрімка перкусія та саксофон. І попри величезну кількість деталей, композиції тут не перетворюються на «кашу-малашу», а кожен елемент доповнює інший, та разом вони будують нехай й футуристичні, але «людяні», чуттєві декорації. Один з найкращих прикладів того, як можна робити єбанутий авангард, лишаючись при цьому зрозумілим, мелодійним та щирим. Яка ж бляха душевна робота, звісно ж ДостобісаГарнаНоваМузика.
Mastodon — Marrow Deep
Жанр: Progressive Metal, Stoner Metal
Лейбл: Loma Vista Recordings
★★★½☆ 7/10 · 2026
Альбом звісно наробив ажіотаж, бо це перший альбом після загибелі Брента, та послухав я його насправді досить давно. Люди дуже сильно були їм натхнені, та він виглядав як відродження фенікс. Чи мав я право писати, що альбом не додає особливо нічого нового? Я думаю ні. Проте зараз, коли полум’я народної любові трохи стихло, то можу впевнено сказати, що альбом переоцінений, та йому приписано роль ледь не найкращої роботи гурту. Він дійсно дуже непоганий, та в ньому є легке повернення до сладжового коріння, але по факту він більше нагадує посилання на Crack The Sky, що в нульових просто відривав макітру. Сьогодні ж цей «чагаючий» прог з відсилками до важкої психоделії 70х, що ще й увібрав в себе ще трохи альтернативного матеріалу в дусі останніх робіт, вже не виглядає таким переконливим бенгером. Хоча те як тут розставлені акценти, аби постійно тримати натхнений настрій - це звісно дуже круто. Альбом постійно обманює очікування, та тільки ти встигаєш подумати, що він затягує з ліричними програшами, як пісню одразу накривають вигадливі, складні, та важкі рифи, які при цьому є хуковими та врізаються в памʼять, якщо прогнати треки хоча б вдруге. Коротше що тут ще сказати, це впевнений альбом Mastodon, де вони гарно роблять те, що почали робити ще на Crack The Sky. Та й на неулюблених, багатьма, останніх двох альбомах, вони продовжили робити те саме, лише змінивши стилістичні акценти зі стоунеру на альтернативний метал. Це ті самі розлогі епічні історії, що будуються зі складних партій, та які зводяться до емоцій якогось дивного «психоделічного піднесення», та старого доброго «тілесного груву», роблячи який, гурт не забуває про те, що люди люблять хіти.
Максим Тощо — Хмельниччина
Жанр: Slacker Rock, Neo-Psychedelia, Bedroom Pop
Лейбл: ПОТОП
★★★★ 8/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Максим зробив один з найбільш зворушливих інді-альбомів на українській інді-сцені. Дивлячись на обкладинку, де з берега стирчить плита, а навколо наче дика природа, згадуєш своє дитинство в маленькому місті, де ви з друзями проводили біля річки весь літній час. Але зворушує він не скільки самою ностальгією, стільки наївною, щирою тугою за рідним домом, час якого в житті вже минув, але ти ніяк не можеш його відпустити. Проте, це необхідний етап, без якого ти ризикуєш загрузнути в болоті серед людей, що вже ніби й виросли, але так і не змогли знайти справжніх себе. І серед них ти відчуваєш себе чужим, хоча колись ви й були друзями. Максим звісно ж не каже про це настільки прямо, та пісні тут більше схожі на кашу з невпевнених думок, що часом обриваються, та переходять одна в одну. Ті хто не впізнає в цих піснях себе, можливо й скаже, що це лінивий набір слів. Але ті хто колись переживав чи переживає ті ж відчуття зараз, зрозуміє що Макс писав його серцем, і слова тут народжувались самі по собі. Музично тут все значно структурованіше, та вокалу тут акомпанують багатошарові аранжування, де ми можемо знайти просто купу всього - від інді-фолкових перкусій, то лоуфайних бедрумних синтів. І все це обрамлено чутливим, трохи недбалим співом, що з однієї сторони є просто даниною жанру, але з іншої, саме він замикає кавалькаду насичених музичних партій з основною ідеєю альбому. Через такий спів, що забирає на себе центр уваги, всі ці аранжування стають ніби трохи приглушеними, та утворюють, багату на дрібні деталі, суцільну гармонію, в якій приємно кожен раз чути щось нове. Так, щось я розігрався як для звичайної нотатки, та й ви вже зрозуміли що я однозначно назву цей реліз ДостобісаГарнаНоваМузика.
Найцікавіша знахідка: Птахи Не Сплять — Світло (EP)
Жанр: Alternative Rock, Post-Grunge
★★★½☆ 7/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Альтернативний рок з панківською енергією, що звучить по-олдскульному хітово. Зʼявився б він десь у році 2006-у, коли подібна музика з простими синтами, та мазафачними рифами була на піку, це був би гарантований хіт. Втім, тут часом пролітають і дисонансні пост-хардкорні мотиви, та й трохи дивацькі, інколи навіть «східні», гітарні соло. Тобто ностальгію тут все ж намагались осучаснити, та подати «юнацьку зухвалість», під соусом з чистого, сучасного звучання, що певно показує актуальний досвід вже сформованих особистостей, які досі прагнуть компенсувати свої підліткові болі та амбіції. Так, саме тема дітей, що постійно живуть всередині нас, та прагнуть звичайної любові, радості та тепла є наскрізною на цьому EP. Тому навіть агресивні та качові моменти тут постійно розбавляють гірко-солодкими мелодіями, що наче огортають цих дітей в ковдру турботи та легкого жалю, адже час невпинно йде, та спроба компенсувати втрачене в молоді роки не завжди завершується успіхом, та й що вважати «успіхом» це також велике питання. Добре, щось мене геть понесло не туди, бо альбому справді вдалось досить болюче доторкнутись до моєї душі. Та й до ваших душ він також доторкнеться, якщо ви дасте йому шанс, адже це по-справжньому ДостобісаГарнаНоваМузика.
Найбільше розчарування: Hatebreed — Fatal Paradox
Жанр: Beatdown Hardcore, Metalcore
Лейбл: BLKIIBLK Records
★★ 4/10 · 2026
Колись я дуже любив цей гурт, а їх альбом The Rise of Brutality було затерто до дір, бо саме на ньому зібрані найбільш памʼятні хіти гурту, та придумані найбільш хукові їх рифи за все існування. Звісно потім їм ще вдавалось робити бенгери, а-ля Destroy Everything, та навіть через багато років (в 2016-му) випустити оригінальну Looking Down the Barrel of Today, що є однією з найкращих їх пісень. Але попри це, Hatebreed є досить обмеженим гуртом, як музично так і лірично. І тому, вкотре слухати мотивуючі кричалки з сінгалонгами, які все далі відходять від сируватих панк-хардкор коренів в грузову кашу, аби тільки навалити «масніше», мені вже давно не цікаво. Можливо звісно, я просто «постарів», та вже не відчуваю такого ж «тестестеронового збудження» від їх музики, як то було років в 16. Ну а дідовська ностальгія по старій музиці, через яку б я бухтів щось на кшталт: «оце справжній хардкор без соплей, як колись», для мені є абсолютно чужою.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
