Ми всі хочемо кохання. Ми шукаємо його у стосунках, у дружбі, у добрих словах інших людей. Нам здається, що якщо хтось нас любить — ми щасливі. А якщо не любить — то все руйнується. Але є одна проста істина, яку варто пам’ятати щодня: справжнє джерело любові — всередині тебе.
Коли ти закохуєшся в когось, ти починаєш бачити в цій людині джерело щастя. Тобі здається, що саме вона дає тобі радість. Але правда в тому, що любов, яку ти відчуваєш, — це твоє власне внутрішнє світло. Ця любов уже була в тобі. Просто ця людина пробудила її.
І тут дуже важливо не втратити себе. Бо коли ми забуваємо про себе і починаємо жити тільки цією людиною, ми починаємо залежати. Ми починаємо боятись втрати. Ми перестаємо радіти без неї. А це вже не любов — це страх.
Любов — це не залежність. Любов — це свобода. Це коли тобі добре з кимось, але і на самоті тобі теж добре. Це коли ти ділишся своїм світлом, а не шукаєш когось, щоб заповнити порожнечу.
Ти не порожній. У тобі вже є любов. У тобі є краса, радість, спокій. Тобі не потрібно, щоб хтось «додав» тобі любов — вона вже є. Вся магія починається тоді, коли ти це розумієш.
Почни з себе. Проведи день на самоті, але не як покарання, а як зустріч із собою. Згадай, що тобі подобається. Зроби собі чай. Послухай улюблену музику. Напиши щось, що йде від серця. Відчуй, що ти — цілісний. Що ти не «половинка», яка шукає іншу половинку. Ти — вже повний.
А коли ти це усвідомлюєш, ти почнеш по-іншому дивитися на стосунки. Ти вже не будеш триматися за людину з останніх сил. Ти будеш поряд, бо хочеш, а не боїшся бути один. Ти будеш кохати з легкістю, без тиску, без страху.
Любов не повинна бути драмою. Вона не про біль. Вона про світло. І це світло — в тобі.
Тож наступного разу, коли ти закохаєшся, не забувай: усе, що ти відчуваєш — це твоє. Це твоя душа відкрилася. Це твоя любов, яка вийшла назовні. Людина поруч — просто дзеркало. І це дзеркало показало тобі, скільки краси є в тобі самому.
Цінуй це. Не втрачай себе. Бо справжнє кохання починається з тебе.
