Європейські країни звітують ООН про викиди метану, рахуючи худобу, звалища та газові мережі, а не вимірюючи повітря. Нове дослідження перевірило ці цифри за п’ять років супутникових і наземних даних.
Шуай Сунь (Чжецзянський і Вестлейкський університети), Ючжун Чжан (Вестлейк) та колеги опублікували оцінку 23 жовтня 2026 року в Atmospheric Chemistry and Physics. Вони використали дані TROPOMI і 28 веж мережі ICOS за 2019–2023 роки, «прокрутивши» їх назад через погодну модель.
У 2023 році викиди Нідерландів, Німеччини та Італії виявилися на 18–80 % вищими за національні звіти до РКЗК ООН. У Нідерландах — майже вдвічі. Основну роботу зробили вежі (73 одиниці інформації проти 31 від супутника).
Середнє за п’ять років: 22,5 млн т метану від людської діяльності на рік — приблизно на мільйон тонн більше за початкову інвентаризацію. Більшу частину перевищення автори відносять до сільського господарства. Опитування голландських молочних ферм показало +27 % порівняно з національним кадастром; у містах такого розриву немає.
Можливі альтернативи: прибережні водно-болотні угіддя (Нідерланди) або геологічні витоки (Італія). Метод також знизив оцінки для нафти й газу Північного моря та європейських боліт. Загальна тенденція — повільне зниження, але в тваринництві вона майже плоска.
Атмосферна перевірка важлива: за Паризькою угодою прогрес оцінюють за самозвітами країн. Дані відкриті. Там, де мало веж (наприклад, Румунія, Україна), оцінка менш надійна.
