Дослідники з Університету Окленда та Університету Массі виміряли 28 сполук PFAS у печінці 98 звичайних дельфінів, знайдених у Новій Зеландії у 2003–2025 роках. Основний тягар досі становлять ПФОС та інші довголанцюгові сполуки, виробництво яких давно контролюється, а не сучасні замінники.

Статтю опубліковано 16 листопада 2026 року в npj Emerging Contaminants. Автори називають цей архів базовою лінією для застарілих PFAS у Південній півкулі, де моніторинг рідкісний, і способом відокремити реальні зміни середовища від впливу методів відбору й лабораторного аналізу.
ПФОС у середньому становив 44,0 % виміряної маси і був виявлений майже у всіх тварин. Стать, зрілість і вік майже не пояснювали відмінностей. Ознак впливу місця викидання на хімічний профіль не знайдено.
Рівні виглядали нижчими у пізніших тварин, але зниження не витримало перевірок. Зразки до і після 2020 року аналізували в різних лабораторних кампаніях, тож різниця може відображати методику. Нахил зникав, коли кожну подію викидання рахували один раз і виключали найбільший масовий викид.
Модель показала ефективний період напіврозпаду ПФОС 2,46 року. Наступний крок — повторний аналіз архівних зразків за єдиною методикою.