До Бога Сварога звертаюсь сьогодні,
Що є покровитель ремесел й вогню,
Ти викував зорі і місяць із сонцем,
Щоб нас зігрівали,розганяли пітьму.
У кузні твоїй кипить завжди робота,
Ти викував плуга й на землю спустив.
А також щоб шлюб був міцним як залізо.
Обручку весільну ти людям створив.
О мудрий Свароже тебе прославляю,
Ти вчиш людей праці, На рідній землі.
Як землю орати,залізо кувати,
Та як із родиною в злагоді жить.
З дружиною Ладою діток ростили,
Вони всі Сварожичі, твої сини.
У домі небеснім вони виростали,
Богами зростали на поміч тобі.
Тебе попрошу я від всього народу,
Закрий наше небо залізним щитом.
Щоб діти не бачили більше ракети,
Забули тривоги немов страшний сон.
Священним вогнем із небесної кузні,
Розплав усю зброю,що нас убива.
А воїнів наших в холодних окопах,
Як лагідний Батько теплом зігрівай.
Онуки твої дуже мріють,що скоро,
Закінчаться війни, настане весна.
Всі знову у мирі почнуть працювати,
Знанням і ремеслам дітей научать.
Верещако Сергій.
