Тактичний урбанізм - це підхід до розвитку та перетворення міст, який зазвичай використовується для вирішення невеликих проблем або для тимчасового втручання в міське середовище. Цей підхід базується на ідеї, що навіть невеликі зміни в міському просторі можуть мати значний вплив на благоустрій та комфорт жителів.
Тактичний урбанізм має свою цікаву історію та коріння у руху під назвою "Тактичний Інтервентионізм", який був започаткований архітектором та письменником Манфредом Вонером у 1960-х роках. Вонер використовував термін "тактика" для опису своїх методів архітектурного втручання у великі міські простори.
Протягом наступних десятиліть підхід Манфреда Вонера сприяв розвитку тактичного урбанізму. Це поняття стало особливо популярним у середині 2000-х років, коли архітектор та активіст Майкл Хейдон разом з групою інших практикуючих архітекторів створив книгу під назвою "Тактичний урбанізм: Шлях до майбутнього міста". Ця книга пропонувала ідеї та приклади тимчасових, недорогих та самоорганізованих рішень для вирішення проблем міського середовища.
Одна з ключових особливостей тактичного урбанізму - це низька вартість та невелика кількість витратних матеріалів і ресурсів. Це дозволяє швидко втілити ідеї та спроби у практичну реалізацію без значних фінансових витрат. Такий підхід особливо корисний для тимчасових проектів або ситуацій, де потрібно швидко змінити міський простір для тестування нових ідей.
Приклади тактичного урбанізму дуже широкі. Наприклад, в містах можуть з'являтися тимчасові велосипедні доріжки або пішохідні зони, які забезпечують безпечний доступ до основних міських артерій. Іншим прикладом можуть бути майданчики для громадських заходів або розважальних заходів, які з'являються на деякий час у пустілому або незайнятому просторі. Також, тактичний урбанізм може включати ініціативи з перетворення припаркованих автомобілів у парки або майданчики для відпочинку, що надають більше простору для людей.
Наукові дослідження, пов'язані з тактичним урбанізмом, розглядають різні аспекти цього підходу. Дослідження можуть аналізувати вплив тактичних втручань на життя міського населення, як зміни в мобільності, спільнотах та взаємодії між людьми. Деякі дослідження можуть оцінювати економічний вплив тактичного урбанізму, з'ясовувати, як витрати на впровадження таких проектів порівнюються з отриманими користями та ефективністю витрачених ресурсів.
Не вірите? Ось відомі приклади:
High Line в Нью-Йорку, США: High Line - це парк, створений на базі вище розташованої залізничної колії на Манхеттені. Цей проект був реалізований за підтримки місцевої громади та активістів, які пропонували використовувати залишки відновленої залізниці як громадський простір. В результаті High Line перетворився на популярний туристичний та рекреаційний об'єкт, що привертає місцевих мешканців та відвідувачів.
Guerrilla Gardening (підпільна садовництво): Це рух, що поширився по всьому світу, де активісти та мешканці добровільно висаджують рослини на забуті або занедбані ділянки міського простору. Це можуть бути декоративні квіткові клумби, овочеві городи або навіть фруктові дерева. Цей підхід сприяє озелененню та покращенню вигляду міста, а також стимулює спільноти дбати про своє оточення.
Парк "Cheonggyecheon" в Сеулі, Південна Корея: Парк Cheonggyecheon - це приклад відновлення старого вузького річкового русла, що раніше було приховано під автомагістраллю. За ініціативою місцевих органів влади річка була очищена, а навколишній простір був перетворений на парк з водними елементами, прогулянковими доріжками та відпочинковими зонами. Цей проект став прикладом успішного втручання у міський простір та покращення якості життя місцевих жителів.
Тактичний урбанізм стає все більш популярним підходом у міському плануванні, оскільки він дозволяє швидко тестувати та втілювати нові ідеї без необхідності реалізації дорогих та тривалих проектів. Він також залучає громадськість до процесу прийняття рішень щодо міського середовища, що сприяє більшій взаємодії та залученню громади до формування міста.
