У Брюсселі відбулася міжнародна експертна конференція «Нанопластик: приховані зв’язки та нові ризики», присвячена нанопластику — невидимому забруднювачу, який дедалі активніше впливає на довкілля, здоров’я людини та глобальні кліматичні процеси.
Організаційну підтримку заходу забезпечили депутат Європейського парламенту Ондржей Кнотек і Глобальний дослідницький центр «АЛЛАТРА».
Ондржей Кнотек
«Я дуже радий, що сьогодні нам вдалося організувати цю дискусію. Для мене велика честь представити сьогоднішніх доповідачів.
Зі вступними промовами виступлять двоє запрошених спікерів: пастор Марк Бернс, голова ініціативи “Духовні дипломати” та радник президента США Дональда Трампа. Вітаємо Вас у Європейському парламенті!
Також до нас приєдналася Марина Овцинова зі Сполучених Штатів Америки, президентка Міжнародного громадського руху “АЛЛАТРА”. Ласкаво просимо!
Після цього виступить група експертів Глобального дослідницького центру “АЛЛАТРА”: біохімік Олександр Масний; Анна Котляр з Ізраїлю, фахівчиня в галузі геології та географії; доктор Кара з Чехії, фахівець із прикладної математики; доктор Джон Ан зі США, який, як і я, має ступінь магістра хімічної інженерії; і, нарешті, професор Антоніо Рагуза з Італії, акушер-гінеколог і один із перших учених, які виявили мікропластик у плаценті людини.
Вітаємо всіх і ласкаво просимо!»
Пастор Марк Бернс
«Щиро дякую! Насамперед я звертаюся до членів Європейського парламенту, шановних гостей і всіх небайдужих людей, які захищають свободу в усьому світі. Я пастор Марк Бернс, і для мене велика честь бути присутнім тут.
Пані та панове, найбільше ми боїмося тих небезпек, які можемо побачити: вогню, диму, забрудненого повітря. Але сьогодні я хочу поговорити про те, на що мою увагу звернули учасники “АЛЛАТРА” і що стало одним із ключових напрямів моєї глобальної ініціативи духовної дипломатії.
Йдеться про крихітні частинки, які можуть мати величезний вплив. Можливо, вони вже перебувають усередині нас і вже проникли до наших органів. Це нанопластик.
Нанопластик — це фрагменти пластику нанометрового розміру, у тисячі разів менші за товщину людської волосини. Їх неможливо побачити неозброєним оком, від них важко захиститися, і саме це робить їх особливо небезпечними.
Нам казали, що пластик — революційний матеріал: дешевий, міцний і зручний. Але нам не казали, що пластик фактично нікуди не зникає. Більшість його видів не розкладається природним шляхом повністю, а розпадається на дедалі дрібніші частинки.
Пляшка перетворюється на фрагменти, фрагменти — на мікропластик, а мікропластик — на нанопластик. Коли пластик досягає такого малого розміру, він перестає бути лише видимим сміттям і починає безпосередньо взаємодіяти з біологічними системами.
Оскільки нанопластик надзвичайно малий, окремі його частинки можуть долати біологічні бар’єри, взаємодіяти з клітинними мембранами, потрапляти в кровообіг і проникати до органів.
Нещодавні дослідження виявили частинки пластику в людській крові, легенях, печінці, плаценті й навіть у тканинах головного мозку. Це вже не лише проблема довкілля. Це питання здоров’я людини.
Наскільки значного впливу ми всі зазнаємо? Наскільки небезпечним він може бути?
Ми вдихаємо ці частинки, споживаємо їх разом із водою та їжею. Мікро- й нанопластик виявляють у бутильованій і водопровідній воді, морепродуктах, солі, фруктах та овочах, а також у домашньому пилу й повітрі, яким ми дихаємо.
Щоразу, коли пластик нагрівається, стирається, старіє або руйнується під впливом сонячного випромінювання, від нього можуть відокремлюватися мікроскопічні частинки. Синтетичний одяг виділяє волокна під час прання. Автомобільні шини залишають частинки на дорогах. Пластикові контейнери можуть виділяти їх під час нагрівання.
Цей вплив відбувається не час від часу, а щодня.
І ось гірка правда: наука поки що не встигає повністю дослідити масштаби проблеми. Нанопластик надзвичайно важко виявляти й вимірювати, однак результати перших досліджень уже викликають серйозне занепокоєння.
Вони показують, що нанопластик може сприяти розвитку запальних реакцій, пошкодженню клітин, порушенням у роботі гормональної системи та окремих органів.
Він також може впливати на мікробіом кишківника — складну спільноту мікроорганізмів, пов’язану з роботою імунної та травної систем і навіть із психічним здоров’ям.
Існує ще одна причина для занепокоєння: нанопластик може діяти як переносник інших речовин. На його поверхні можуть накопичуватися токсичні хімічні сполуки, пестициди, важкі метали та так звані “вічні хімікати”.
Разом із пластиковими частинками ці речовини можуть потрапляти до тканин і клітин, посилюючи потенційний токсичний вплив.
Одним із найбільш тривожних питань є можливий вплив нанопластику на головний мозок людини. Деякі дослідження показують, що надзвичайно малі пластикові частинки можуть потрапляти в кров і за певних умов долати гематоенцефалічний бар’єр, призначений для захисту мозку від небезпечних речовин і частинок.
Тут ми вступаємо на абсолютно нову територію.
Ще більше занепокоєння викликає те, що частинки пластику були виявлені у плаценті. Це свідчить про можливість впливу ще до народження дитини.
Уперше в історії людства синтетичний забруднювач може впливати на наступне покоління ще до того, як дитина зробить свій перший вдих.
Однак нанопластик не зупиняється на людському організмі. Він поширюється екосистемами й потрапляє до харчових ланцюгів. Риба споживає планктон, птахи живляться рибою, а зрештою частина цих організмів стає їжею для людини.
Пластикові частинки можуть впливати на стан ґрунтів, розвиток рослин і мікробіологічні системи, від яких залежить сільське господарство. Я переконаний, що це загроза планетарного масштабу.
Через надзвичайно малий розмір пластикових частинок більшість наявних засобів захисту не може гарантувати їх повного видалення.
Стандартні побутові фільтри не завжди призначені для регулярного й надійного вловлювання наночастинок. Звичайні системи очищення повітря також можуть бути недостатньо ефективними проти найдрібніших пластикових частинок.
Коли ці частинки потрапляють у живі тканини, проблема стає набагато складнішою. Неможливо просто видалити нанопластик із клітин організму. Так само непросто усунути наслідки після того, як частинки вже подолали біологічні бар’єри.
Навіть ті рішення, які ми зазвичай застосовуємо для боротьби з пластиковими відходами, не усувають проблему повністю.
Перероблення може зменшити кількість видимих відходів, але воно не видаляє пластикові частинки, які вже утворилися, розсіялися в довкіллі й потрапили у воду, ґрунт або повітря.
Це означає, що навіть якщо завтра виробництво пластику сповільниться, уже розпочатий вплив не припиниться миттєво. Це не та проблема, яку можна просто “вимкнути”.
Коли вплив триває, а повного наукового розуміння ще немає, ризики не залишаються лише теоретичними. Частинки накопичуються в екосистемах і потрапляють до організму людини. Їхній можливий вплив може починатися ще на етапі внутрішньоутробного розвитку.
Саме тому надзвичайно важливо, щоб люди усвідомили масштаб цієї проблеми й потенційної небезпеки.
Вона стосується всіх нас незалежно від раси, кольору шкіри, релігії, громадянства чи економічної системи. Вона стосується всього людства.
Саме тому я виступаю тут як духовний дипломат. Я ділюся цією тривожною інформацією з тими, хто готовий її почути, і закликаю до дій.
Для мене велика честь бути тут, спілкуватися з вами, чути вас і бути одним із тих, хто привертає увагу до цієї проблеми.
Нанопластик має стати однією з центральних тем міжнародного порядку денного. Я з великим інтересом послухаю доповіді цих видатних фахівців, які досліджують проблему нанопластику та шукають можливі шляхи її розв’язання».
Більше інформації — у записі конференції «Нанопластик: приховані зв’язки та нові ризики», що відбулася в Європейському парламенті у Брюсселі:
https://youtu.be/NPoDD3-e-GY
Матеріал підготували волонтери громадянської платформи «АЛЛАТРА».
