
Чути довго посередині мотиви, які не були абсолютно невідомі протягом цієї днини. Вечір догорав, і серед уламків життя виднівся рудий мохнатий кіт. Він вилизував своє хутро і дивився на тебе так, ніби ти найбільший ідіот у всьому світі, адже можна просто нічого не робити і чухати собі пузо чи покликати для цього хазяйку. Напевно, в той момент він думав, що він бог чи повелитель, адже всі йому кланяються, всі йому приносять, і йому нічого не треба робити. Цікаво, що ж думає ця свинюка у рудому хутрі, подумав у цей момент я.
Я пив ароматну каву, яка була ледь тепла, доїдав залишки борщу, і вона протікала, ця жижа, у моє нутро, сповнюючи його нових роздумів. Ніби веселка, але не така весела, більше тьмяна, наче дощ біля примари. Вечоріла днина, вона була вогняною, і в серпанку було видно хмарки, які чомусь нагадували димоходи, і звідти валив дим. Напевно, це просто хмари, а може десь люди вже ввімкнули опалення. Кожного дня ти думаєш про щось звичайне, але не знаєш, як тебе може задовбати штучний інтелект. Здається, я просто зриваюсь.
Я згадав усіх матерів Леона, витончені ароматні пахощі від А до Я і Парижу, і навіть Риму. Все, що можна було загорланити за три секунди, і все, що можна було дістати із глибин своєї душі. Це був наче смачний заварний крем на пирозі чи прекрасний вальс. Цікавий був день. Цікаво, як ви проводите свій день?