Полікарбонат став одним із найпопулярніших матеріалів у приватному будівництві. З нього роблять навіси над автомобілем, теплиці, перекриття терас і козирки над входом. Він у кілька разів легший за скло, не б'ється від удару та добре пропускає світло. Але якщо вибрати лист неправильно, за кілька сезонів він може пожовтіти, потріскатися або прогнутися під снігом. Розберімо, на що звернути увагу ще до покупки.
Два типи полікарбонату: у чому різниця
Усі листи поділяють на стільникові та монолітні.
Стільниковий полікарбонат має всередині повітряні канали, розділені перегородками. Повітря дає теплоізоляцію, а перегородки забезпечують жорсткість при малій вазі. Такий матеріал найчастіше беруть для теплиць, навісів, веранд і зимових садів. Він економніший і простіший у монтажі. Характеристики та сфери застосування детально описані на сторінці стільниковий полікарбонат.
Монолітний полікарбонат — це суцільний прозорий лист, схожий на скло, але значно міцніший на удар. Його обирають для козирків, навісів над паркінгом, захисних огороджень і мансардних вікон. Він добре гнеться по радіусу, тому підходить для арочних конструкцій. Ціна за квадратний метр вища, зате більші ресурс і стійкість до навантажень.
Правило просте: для економного перекриття великої площі беріть стільниковий, а коли потрібні прозорість «як у скла» та стійкість до ударів — монолітний.
Яку товщину листа обрати
Товщина визначає і міцність, і ціну. Для стільникового полікарбонату орієнтири такі:
4 мм — легкі парники та декоративні конструкції;
6–8 мм — теплиці та невеликі навіси з частою обрешіткою;
10 мм — універсальний варіант для навісів і козирків;
16 мм — великі прольоти, покрівлі, тераси та регіони зі значним сніговим навантаженням.
Чим більший крок обрешітки, тим товстішим має бути лист. Взимку на покрівлі лежить сніг, тож економити на товщині навісу не варто. Лист 4 мм, який добре працює в парнику, під снігом може прогнутися.
Для монолітного полікарбонату товщину підбирають за розміром отвору й навантаженням. Для невеликих і гнутих елементів вистачає 2–3 мм, для навісів і козирків зазвичай беруть 4–6 мм, а для захисних конструкцій — 8 мм і більше.
УФ-захист: параметр, який не можна ігнорувати
Ультрафіолет руйнує пластик. Без захисту лист мутніє, жовтіє й стає крихким. Тому якісний полікарбонат має шар УФ-стабілізатора, який наносять на виробництві разом з листом (співекструзія), а не просто клеять плівкою.
Захисний шар розташований із зовнішнього боку, тому лист потрібно монтувати правильною стороною. Її позначає маркування на захисній плівці. Багато історій про «швидке жовтіння» починаються з того, що лист поклали навиворіт.
Звертайте увагу й на гарантію. Якщо виробник дає від 10 років, це ознака реального захисного шару. Підозріло дешеві листи без маркування часто роблять із вторинної сировини, і служать вони два-три роки.
Колір і світлопропускання
Прозорий лист пропускає до 80–88% світла, тому його обирають для теплиць і місць, де потрібне природне освітлення. Бронзовий, сірий та молочний полікарбонат розсіюють світло й зменшують нагрівання. Для тераси на південній стороні це часто комфортніше, бо під прозорим дахом влітку буває спекотно. Кольорові листи, наприклад сині, використовують для декоративних рішень: козирків, входів і фасадних елементів.
Типові помилки під час монтажу
Навіть найкращий лист можна зіпсувати неправильним встановленням. Найчастіше трапляється таке:
Не враховують термічне розширення. Полікарбонат змінює розміри від температури, тому отвори під кріплення роблять трохи більшими за саморіз і залишають зазори в профілях.
Крутять звичайні саморізи без термошайб. Термошайба рівномірно притискає лист і герметизує отвір.
Не закривають торці. Торці стільникового листа заклеюють спеціальною стрічкою або закривають профілем, щоб усередину не потрапляли пил і комахи.
Неправильно орієнтують канали. На похилих і арочних конструкціях їх спрямовують уздовж ухилу, щоб конденсат міг стікати.
Економлять на профілях. З'єднувальні та торцеві профілі суттєво продовжують життя конструкції.
Як порахувати кількість матеріалу
Щоб не купити зайвого й не залишитися без листа посеред роботи, порахуйте площу перекриття та додайте 5–10% запасу на підрізання й нахлести. Стандартний стільниковий лист має ширину 2,1 м і довжину 6 або 12 м. Тож вигідно підганяти розміри конструкції під розмір листа, щоб відходів було менше.
Якщо сумніваєтеся, зверніться до постачальника. Хороший продавець безкоштовно допоможе розрахувати кількість і підібрати товщину. А орієнтовну вартість різних видів і товщин можна переглянути в актуальному прайсі на полікарбонат.
Висновки
Вибір полікарбонату зводиться до чотирьох кроків:
Визначте призначення конструкції.
Підберіть тип і товщину листа під навантаження.
Перевірте наявність УФ-захисту та гарантії.
Змонтуйте матеріал за правилами.
Тоді навіс чи теплиця прослужать десять років і більше без втрати прозорості та міцності.
