Онуки Богів я звертаюсь до вас,
Прийшов час уже прокидатись.
Згадати що ми не церковні раби,
І час вже з колін підійматись.
Згадайте про предків про свій славний Рід,
Про совість любов до природи.
А Віру шукайте не в книгах чужих,
Вона у серцях і довкола.
Гріхи пробачають не за молитви,
А за добру, гарно зроблену справу.
Бо зроблене діло цінніше тих слів,
Що в церкві годину читають.
Сходіть до природи, природа це храм
Спілкуйтесь з навколишнім світом.
Купайся у річці, по полю гуляй
Наповнюйся сонячним світлом.
Навчайте дітей по совісті жить,
Вивчати історію Роду.
Бо все що ми маємо в цьому житті,
Це предки нам дали з любов'ю.
І краще ніж ставити в церквах свічки,
Саджайте дерева довкола,
Ми слов'яни, продовження славних Богів,
І матінка наша Природа.
Верещако Сергій.
