Згадайте 2011–2013 роки. Міста України накрила хвиля жорстокості до тварин. Новини рясніли шокуючими повідомленнями про отруту на дитячих майданчиках, а соціальні мережі вибухали від люті та безсилля.
Чому історія Кременовської та Святогора потребує уваги?
Догхантери Святогор і Кременовська: полювання на тварин чи вербування садистів?
Київ. Червень 2025 року. ВР обговорює справу однієї медійної людини. Комітет приймає рішення, що треба провести перевірку її діяльності. Причина: можливі ризики для нац. безпеки України. Агентурна мережа ФСБ в Україні. Її ціль - саботаж з середини. Це Ірина #Кременовська .
Троє активних, повних амбіцій чоловіків. Жоден не скаржився на здоров'я. І раптово — рак. Один за одним.
Шокуюча справа про догхантерів, яких насправді завербувало фсб ще задовго до війни шокувало українське суспільство.
Вона не підбирала їжу з землі, не тікала з повідка, але однієї звичайної вечірньої прогулянки вистачило: за годину в неї почалися блювання, конвульсії, тіло вигинало дугою, з пащі йшла піна — типова картина отруєння, яку ветеринари вже звикли пов’язувати з «роботою» догхантерів.
Вони працюють тихо. Удень — офісні працівники, викладачі, юристи, батьки школярів. Уночі — люди з «вкусняшками» у кишені, з отрутою в пакетику, з роздрукованими інструкціями, які їм надіслали координатори.
Наші воїни, які щодня ризикують життям в окопах, знаходять місце в серці для ніжності. Котики, що гріються в їхніх обіймах, собаки, що вірно крокують поруч, — ці зворушливі фото й відео заполонили мережу. Але є й інша, темна сторона.
Зазвичай військовими кореспондентами стають журналісти, добровольці, активісти — люди, щиро залучені до теми. Але іноді в кадрі з'являється персонаж, походження якого викликає більше питань, ніж відповідей.
