Бомба містить 26 лотків, кожен з яких містить 40 зимуючих кажанів, кожен з яких має невеликий запальний пристрій із таймером.
Скинуті з бомбардувальника на світанку бомби розпадаються на окремі лотки, при розкритті парашута кажани штучно гріються і прокидаються від зимової сплячки, вилітають і шукають, де б сховатися розслітаючись у радіусі 20–40 миль (32–64 км).
Запальники, налаштовані на таймери, потім спалахували й викликали вогонь у важкодоступних місцях у здебільшого дерев’яних і паперових будівлях японських міст, які були ціллю зброї. Після цього пристрій детонує і починає пожежу.
Якщо скинути 1000 бомб (по 100 кожним із 10 бомбардувальників), це призведе до близько мільйона пожеж - набагато більше, ніж звичайна запалювальна бомба (насправді кожна бомба спричинить меншу кількість пожеж, через хаотичність місць приземлення кажанів).
Бомба з летючою мишею була задумана Лайтлом С. Адамсом (1881–1970), хірургом-стоматологом з Ірвіна, штат Пенсільванія, який був знайомим першої леді Елеонори Рузвельт.
Розроблено - січень 1942 року.
Бомба “летюча миша” була розроблена США для використання проти Японії під час Другої світової війни, але проект був скасований, оскільки проект “Манхеттен” наближався до завершення.
Джерела:
en.m.wikipedia.org
quora.com
Канал залізна душа: https://t.me/+VFLow6OVTvM5ZGIy
