Колись, дуже давно люди всю роботу виконували руками – побут, полювання, землеробство тощо. Але з часом почали з’являтися різні засоби чи інструменти, які полегшували роботу. Так минуло багато віків, і навіть тисячоліть. І от настав час, коли з’явилися перші комп’ютери, коли з’явився Інтернет, а тоді з’явилися соціальні мережі… Треба сказати, що кожен винахід – фізичний чи ні – еволюційного значення, завжди супроводжувався хвилею нерозуміння поколінь, людей, які не були здатні адаптуватися під ці винаходи. Які боялися, що ці винаходи заберуть в них роботу, зведуть з розуму…Насправді тут можна продовжувати до безглуздя довго. І кожного разу будуть все нові й нові варіанти.
Так само, тихо, але несподівано увійшов у життя людства і штучний інтелект. Без фанфар. Без офіційного дозволу, бо розробники його, зазвичай, не питають. Просто одного дня він почав відповідати на запитання, писати тексти, малювати картинки, допомагати в роботі, навчанні, бізнесі.
Але ж ми пам’ятаємо історію? І тому не дивно, що разом із цим з’явився тривожний шепіт: «А що, як ми зайшли занадто далеко?». Почали з’являтися питання:
Чи небезпечний ШІ?
Чи може він вийти з-під контролю?
Чи зробить людей лінивими, тупішими або взагалі непотрібними?
І де закінчується реальність — і починається фантастика?
Спробуймо розібратися без паніки. На фактах. З холодною головою і теплою людяністю.
ШІ — це не розум. І не свідомість
Перше й головне, що важливо зрозуміти абсолютно всім: штучний інтелект не мислить так, як людина. А все тому, що ШІ просто немає власної свідомості, самовідчуттів, інстинкту самозбереження, бажань. При цьому він так само немає і моральних принципів, що тут казати.
Все, що було перелічено, може мати те, що вміє “думати”, а штучний інтелект не думає – він обчислює. Усе, що він вміє робити – це:
аналізувати величезні масиви даних;
знаходити закономірності;
прогнозувати найбільш імовірну відповідь;
діяти в межах заданих алгоритмів.
Всі ми пам’ятаємо фільми на кшталт «Термінатора» чи «Я — робот», у яких створили образ ШІ як автономної істоти з волею. Так от, станом на сьогодні такого “самовільного” ШІ не існує. Скажу вам навіть більше: сучасні моделі ШІ просто не здатні самостійно ставити собі мету. Мету, задачу, якщо хочете, завжди задає людина!
Чи може ШІ “зійти з глузду”?
Це один із найпопулярніших страхів серед людей, які не розуміють, як працюють його алгоритми. Тому скажу коротко: ШІ не може зійти з глузду, бо в нього немає психіки. Проте тут є один нюанс, який варто взяти до уваги. Штучний інтелект може:
помилятися;
відтворювати упередження з даних;
давати некоректні або небезпечні рекомендації;
Але перегляньте попередній текст і згадайте, що ШІ не вміє думати. Мету або задачу йому ЗАВЖДИ ставить людина. Тут мені спадає на думку моя робота з сайтами та дизайном. Якщо мені дали чітко прописане технічне завдання, то створити сайт або дизайн буде просто (в моєму розумінні). Але коли дають розмите прохання, без чіткої позиції, прописаних пунктів та концепції, то і результат роботи буде такий собі.
І з ШІ усе так само. Якщо ви йому не сказали максимально чітко, що вам потрібно, то і результат буде “не дуже”. І це точно не проблема «божевільної машини». Це проблема:
поганої постановки задач, а задачу ставить людина;
неякісних даних, які теж закладає людина;
відсутності етичних обмежень – і тут людям подякуємо;
людської недбалості.
Тобто джерело ризику — не ШІ, а спосіб його використання. Якщо ви використовуєте ШІ “криво”, то відповідати вам він буде так само. Тому не дивуйтеся.
Чи правда, що ШІ зробить людей тупішими?
Ой, ну тут просто болюче питання і треба сказати, що це таки правда, але стосується вона далеко не всіх. Так, штучний інтелект дійсно може притупляти мислення, якщо ви використовуєте його, як «костиль». Це як з WordPress, коли ми не програмуємо, а встановлюємо плагіни для досягнення потрібної мети. Або коли людина копіює відповіді без розуміння, відмовляється від аналізу, а потім взагалі перекладає на ШІ власну відповідальність.
Але при цьому варто розуміти, штучний інтелект може так само:
допомагати у розвитку критичного мислення;
пришвидшувати навчання;
допомагати структурувати думки, якщо вони викладені чітко;
відкривати доступ до знань.
І тут напрошується простий і трохи жорстокий висновок:
ШІ не робить людину розумнішою чи дурнішою. Він підсилює те, що вже є в людині.
Спитайте себе, яка ви людина? Якщо ви та людина, яка мислить, аналізує, “дружить” із логікою, то з ШІ ви станете сильнішими. Але якщо вам все “по-приколу”, аби зробити, то будьте обережні, бо ШІ цілком може зробити вас залежними.
Чи забере ШІ роботу у людей?
Ще одне болюче питання. І, якщо бути чесними, то частково — так. Але все зовсім не так, як ви зараз собі науявляли. Візьмемо до уваги, що штучний інтелект добре справляється з рутинними завданнями, шаблонними процесами, обробкою великих обсягів даних.
А це означає, що деякі професії зникнуть, а багато професій трансформуються. При цьому вимоги до спеціалістів серйозно зростуть. Проте ми знову згадуємо, з чого починалася ця стаття, і розуміємо, що історія вже проходила подібні етапи:
поява машин;
комп’ютерів;
інтернету.
І в усіх цих випадках робота не зникла. Вона просто змінила форму. З’явилися нові спеціальності. Тому сьогодні цінуються такі навички в людини, як:
креативність;
стратегічне мислення;
емоційний інтелект;
здатність приймати рішення;
уміння працювати з технологіями, а не замість них.
Зрозумійте нарешті, що ШІ не замінює людину. Він на це просто не здатен! Але він замінює відсутність розвитку.
Чи може ШІ контролювати людство?
Всі вже уявили собі такий сценарій, правда? Самі себе нажахали, а тепер жахаєте інших? Так от, сам по собі ШІ не може і не буде контролювати людей. Тут треба зайти з іншого боку і завжди пам’ятати. що створила ШІ людина. І використовують його теж люди.
А люди можуть використовувати ШІ як інструмент контролю. Тобто, масове стеження, маніпуляція інформацією (ми вже наочно бачимо безліч таких прикладів з політиками та відомими людьми), персоналізована пропаганда та контроль поведінки через алгоритми.
Загроза? так, безумовно, але вона геть не технологічна, а соціальна:
хто володіє інструментом;
які цінності лежать в основі;
чи існують правила і межі.
Штучний інтелект ніколи не стане диктатором, але він може виконувати роль збільшувального скла для людських намірів. Тому важливо вміти відрізняти де реальний контент, а де той, що згенерував ШІ. Багато соціальних мереж вже додали позначку “Контент створений ШІ”. Але знову ж таки – це зона відповідальності людини увімкнути її чи ні.
ШІ і діти: зона особливої відповідальності
Це, мабуть, найчутливіша тема. І починалася вона ще зі з’яви інтернету, комп’ютерних ігор, соціальних мереж. Штучний інтелект може бути корисним навчальним інструментом або персональним помічником (тут, скоріш за все, знадобиться проплачена модель), а також джерелом знань.
Але коли люди кажуть, що соцмережі, комп’ютерні ігри та ШІ погано впливають на їхніх дітей, то вони забувають просту та елементарну річ – контролю з боку дорослих. Реєстрація в соцмережах? Тільки через акаунт одного з батьків. Комп’ютерні ігри? Добре, поцікавтеся у що грають ваші діти.
Факт простий – без контролю дорослих ШІ може:
знижувати самостійність мислення;
скорочувати концентрацію уваги;
замінювати живу комунікацію.
Головне правило тут просте: ШІ — не вихователь і не авторитет. Він є інструментом. І саме дорослі вирішують, як і навіщо він використовується. І оскільки тенденція розвитку нейромереж збільшується, то захистити свою дитину від ШІ ви не зможете, але зможете навчити як ним користуватися.
Що ж ШІ дає нам сьогодні насправді?
Якщо взяти тільки холодні факти, без перебільшень і без страхів, то штучний інтелект насправді дає нам дуже багато:
розвиток медицини;
доступ до освіти;
підтримку бізнесу;
автоматизацію процесів;
нові можливості для творчості.
Я вам кажу точно, що ШІ — не кінець людства. Він є лише дзеркалом нашої зрілості.
Замість висновку
І який з усього цього ми робимо висновок? Ну, принаймні, його роблю я. Так от, штучний інтелект не прийшов, щоб нас знищити. Хоча і “прийти” він ніяк не міг би, якби не розробники. При цьому він і не має на меті нас врятувати, бо власне і мети він сам собі поставити не може. Читаємо вище – мету задає людина.
Штучний інтелект прийшов, щоб:
прискорити процеси;
оголити слабкі місця, а їх у нас чимало, повірте;
показати, наскільки ми готові брати відповідальність за власні технології.
Питання більше не в тому, чи безпечний чи небезпечний ШІ. Питання в іншому: чи вміємо ми користуватися силою, яку самі ж створили? А тут, враховуючи історію людства та людських винаходів, дійсно є над чим подумати.
І знаєте, відповідь на це питання формується не десь в далекому майбутньому. Вона формується вже зараз, просто в цю секунду. Кожним рішенням. Кожним вибором. Кожним «як саме»…Тому коли ви наступного разу відкриєте вікно чату GPT, Gemini, Claude, Grok або іншої нейронки, то добре подумайте, яку мету їй поставити та як її сформулювати, щоб потім не жалітися, що щось вийшло з-під контролю.
Обов’язково підпишіться на мій блог в Instagram та на канал в YouTube, щоб не пропустити цікаві оновлення зі сфери ІТ та завжди першими отримувати нові ідеї для ефективного розвитку онлайн!
А щоб отримати допомогу із WordPress або створення сайту - пишіть сюди.
