Наткнувся я на цій платформі на статтю, про “Безпорадність ВНЗ перед дистанційкою”. Крик душі одного студента, що описує стан дистанційного рівня вищих навчальних закладів. Вибірка досвіду невелика, але проблеми актуальні як завжди..
І згадалося мені як я не став мільйонером, хоч шанси були (в моїй голові)
Трохи історії
Після закінчення ЕГФ ЗНУ з дипломом математик-програміст я шукав роботу, де візьмуть без досвіду (і скілів). Вляпався в школу на позицію “вчитель інформатики”) Перші роки, окрім уроків, налаштовував і лагодив ПК, прокладав бездротовий інтернет і взагалі здобував ачівку “незамінний працівник”. Потім взявся за шкільний сайт.. то була цікава пригода. Вивчив трохи більше php, трохи фронта (класичне html+css) і мені надали якісний дизайн сайту в PSD. Мінімум вимог і повна свобода дій.. шкода що навичок і знань було замало( Тим не менш вибив гроші на домен і хостинг, зробив якусь адмінку і сайт досі живе і пахне. Альтернативи того часу типу укоза чи вікс я розглядав, але вони всі викликали огиду і хотілось вимити очі з милом)
Після цієї епопеї усі шкільні мудли були на мені) приблизно в той час з’явився електронний журнал по всій Україні. А це, на хвилиночку, до ковідна епоха. І відбувся перший бум “інноваційної” цифрової трансформації по всіх міських школах. Блоги, гугл-класи, відеоуроки.. вимагало міністерство від вчителів різного віку (і різного рівня володіння ПК). Кілька разів мені випала честь вести частину тренінгів і коучінгів для директорів і завучів міста (мій зірковий час) у рамках післядипломної освіти (в нас і таке є). Мене, навіть, впізнавали ті самі директори з інших шкіл і посадовці з міськУО (гороно по зросійщеному)
Зародження ІДЕЇ
Приблизно в той час в мене з’явилась ідея створення Єдиної Інформаційної Платформи навчального закладу. На уроках з дітьми мозковим штурмом накидали найпотрібніші модулі (саме для дітей), трохи накидав flow роботи адміністрації закладу і залишив на розвиток взаємодію з вищими інстанціями.. благо що таке API чи мікросервіси я знав (теоретично).
На емоціях від зворотнього зв'язку з дітьми (їм такі уроки дуууже заходили) я почав робити презентацію цієї ідеї. Це звучить легко “створити презентацію”, а по факту коротку нерозвинену ідею треба розтягти на десяток слайдів. Так от зібрав я 7 гарно оформлених слайдів (інформатик же) і пішов до завуча. Потім разом вже пішли до директора.. і от я вже на педраді “позорюсь” перед усіма колегами (і гостями з інституту післядипломної освіти). Я розумів що досвіду для реалізації задуму у стилі “після роботи у вільний час” в мене немає, тому єдиний вихід був знайти кошти ззовні (хоча б якийсь гранд міністерський). Фантазуючи на тему фінансів і монетизації якісна така платформа з грифом “схвалено МОН” могла зробити мене заможним..
Висновок
Але, як ви певно здогадалися з назви статті, далі презентації і теки “ЄІП” на робочому столі справа не просунулась.. я почав розвиватися як web developer і пішов зі школи (акурат під час пандемії). У найбільш потрібний час пандемії і суцільної дистанційної освіти не було реалізовано навіть прототипу з базовим функціоналом. Ідея залишилась ідеєю.
З того часу я роки 3-4 як успішний розробник (за мірками 8 років роботи в школі), маю реальний досвід створення хайлоад рішень, можу знайти гроші на реалізацію такої платформи.. але вже не хочу.
НІКОЛИ не затягуйте з РЕАЛІЗАЦІЄЮ своїх ідей.
PS. Слідкував за авторами і розробниками цієї платформи (друкарня) з перших кумедних тік-токів і мені гріє душу, що є люди котрі змогли втілити власну ІДЕЮ і довести до рівня цілі під DDOS атаку русні) Я вважаю це рівень. Моя повага
