Чому заможні люди тримають гроші в резерві

У популярних матеріалах про інвестиції часто повторюють однакові поради: не намагайтеся передбачити рух ринку, регулярно купуйте активи та не дозволяйте грошам без роботи втрачати вартість через інфляцію.

Логіка в цьому є. Гроші, які десятиліттями лежать на рахунку без відсотків, зазвичай поступово втрачають купівельну спроможність. Для довгострокових цілей інвестиції потенційно ефективніші за постійне накопичення готівки.

Проте з цього не випливає, що всі вільні гроші потрібно негайно вкладати у фондовий ринок. Людині також потрібна ліквідність — можливість оплатити непередбачені витрати, пережити втрату доходу або скористатися вигідною можливістю без продажу активів у невдалий момент.

Заможні інвестори добре розуміють цю різницю. Вони не обов’язково тримають валізи з банкнотами. Під словом «гроші» часто маються на увазі депозити, рахунки грошового ринку, короткострокові державні папери та інші інструменти, які можна швидко перетворити на потрібну валюту.

Перш ніж ми продовжимо, переконайтеся, що ви підписані на мій телеграм канал — у мене є преміум-контент (безкоштовно для підписників), а також залишайтеся на зв’язку зі мною!

Головна ідея полягає не в тому, що інвестиції погані. Проблема виникає тоді, коли людина інвестує все й не залишає собі фінансового простору для помилки.

Що насправді означає великий грошовий резерв Berkshire Hathaway

Наприкінці 2024 року Berkshire Hathaway мала близько $334,2 млрд у грошах, їхніх еквівалентах і короткострокових казначейських векселях США. До кінця 2025 року відповідна сума зросла приблизно до $373,3 млрд.

Ці цифри часто використовують як доказ того, що Воррен Баффет не довіряє ринку. Проте таке пояснення надто спрощує ситуацію.

Berkshire Hathaway — не звичайний інвестор із брокерським рахунком. Це великий холдинг, до якого входять страхові компанії, залізниця, енергетичні підприємства, виробники та інші бізнеси.

Компанії потрібна ліквідність з кількох причин:

• виплати за страховими випадками;

• фінансування операційної діяльності;

• обслуговування зобов’язань;

• придбання компаній;

• викуп власних акцій;

• захист під час фінансових криз;

• можливість швидко укладати великі угоди.

Крім того, значна частина резерву була розміщена не на звичайному поточному рахунку, а в короткострокових державних паперах, які приносили відсотковий дохід.

Тому правильний висновок звучить не так: «Баффет не інвестує». Berkshire володіє великим портфелем акцій і десятками компаній. Водночас холдинг підтримує значний запас ліквідності, щоб не залежати від зовнішнього фінансування та мати можливість діяти у сприятливий момент.

Чи справді заможні люди тримають 20–30% портфеля в грошах

Єдиного правила не існує.

В одному дослідженні до грошей можуть зараховувати лише банківські залишки. В іншому — депозити, фонди грошового ринку та короткострокові облігації. Також відрізняються самі учасники: приватні інвестори, підприємці, сімейні офіси або власники великих компаній.

Тому в різних звітах частка ліквідних активів може становити від кількох відсотків до чверті портфеля.

На розмір резерву впливають:

• вік інвестора;

• джерела доходу;

• витрати сім’ї;

• наявність бізнесу;

• майбутні покупки;

• рівень боргу;

• структура інвестицій;

• ставлення до ризику;

• потреба в регулярних виплатах;

• можливість швидко позичити гроші.

Людина з нерухомістю, приватним бізнесом і нерегулярним доходом може тримати більший резерв. Найманий працівник із двома стабільними доходами в сім’ї, хорошим страхуванням і невеликими постійними витратами може дозволити собі меншу подушку.

Сам відсоток нічого не пояснює без розуміння мети грошей.

Чотири різні види грошових запасів

Поширена помилка — об’єднувати всі гроші поза інвестиціями в одну категорію. Насправді вони можуть виконувати різні завдання.

1. Операційні гроші

Це сума для регулярних витрат протягом найближчих тижнів:

• оренда або іпотека;

• продукти;

• комунальні платежі;

• транспорт;

• зв’язок;

• мінімальні платежі за кредитами;

• витрати на дітей;

• повсякденні покупки.

Зазвичай такі гроші зберігають на рахунку з постійним доступом. Вони не повинні залежати від коливань фондового ринку.

2. Резерв на непередбачені ситуації

Це фінансова подушка на випадок:

• втрати роботи;

• тривалої затримки оплати;

• зменшення доходу;

• ремонту автомобіля;

• поломки техніки;

• термінового переїзду;

• непередбачених витрат на житло;

• допомоги близьким.

Саме цей резерв найчастіше описують як три–шість місяців обов’язкових витрат. Але такий діапазон є орієнтиром, а не правилом для кожної людини.

3. Гроші на заплановані витрати

Витрата може бути великою, але не непередбаченою.

Наприклад:

• податки;

• страхування;

• навчання;

• відпустка;

• ремонт;

• придбання автомобіля;

• переїзд;

• перший внесок за житло;

• запуск бізнесу.

Якщо гроші знадобляться через рік або два, вкладати їх у нестабільні активи ризиковано. Ринок може впасти саме перед запланованою покупкою.

4. Стратегічний резерв

Це гроші, які інвестор свідомо не вкладає одразу, щоб мати можливість:

• докупити активи після падіння;

• увійти в новий проєкт;

• придбати частку в бізнесі;

• швидко оплатити вигідну покупку;

• скористатися знижкою за негайну оплату;

• уникнути дорогого кредиту.

Такий резерв не замінює фінансову подушку. Використовувати гроші на оренду або продукти для купівлі акцій після падіння не варто.

Чому відсутність грошей може коштувати дорожче за інфляцію

Інфляція — реальна проблема. Якщо гроші не приносять доходу, їхня купівельна спроможність знижується.

Але відсутність ліквідності також має ціну.

Припустімо, терміновий ремонт коштує $2 000. Людина не має резерву й оплачує його кредитною карткою під 22% річних.

Якщо погасити борг рівними платежами протягом двох років, загальна сума становитиме приблизно $2 490. Близько $490 буде витрачено лише на відсотки.

За мінімальних платежів борг може залишатися довше та коштувати ще дорожче.

Людина з резервом сплачує $2 000 і поступово відновлює накопичення. Людина без резерву додатково платить кредитору та має менше можливостей відкладати гроші в наступні місяці.

Так виникає ланцюг:

1. Непередбачена витрата.

2. Використання кредиту.

3. Відсоткові платежі.

4. Зменшення вільного доходу.

5. Неможливість створити резерв.

6. Наступна витрата знову фінансується в борг.

Грошова подушка не приносить максимальної дохідності, але може захистити від значно дорожчого кредиту.

Як резерв допомагає не продавати інвестиції після падіння

Уявімо, що людина інвестувала майже всі заощадження. Через кілька місяців фондовий ринок знизився на 25%, а її дохід несподівано зменшився.

Для оплати щоденних витрат доводиться продавати частину портфеля зі збитком. Відновлення ринку вже не допоможе проданим активам.

Саме тому фінансова подушка має існувати до створення агресивного інвестиційного портфеля.

Її завдання — дати інвестиціям час. Людина з резервом може кілька місяців не торкатися портфеля, продовжувати виконувати зобов’язання та спокійно шукати нове джерело доходу.

Важливо не плутати цю перевагу зі спробами постійно передбачати падіння ринку. Тримати половину капіталу без роботи протягом десяти років в очікуванні ідеального моменту також може бути дорого.

Потрібен баланс між двома ризиками:

• втратити частину купівельної спроможності через інфляцію;

• залишитися без доступних грошей у критичний момент.

Чи заробляє фінансова індустрія на тому, що ви інвестуєте

Так, фінансові компанії отримують дохід від управління активами, комісій, відсоткової різниці та продажу продуктів.

Деякі фінансові радники стягують відсоток від суми активів під управлінням. Наприклад, за тарифу 1% портфель у $100 000 коштуватиме клієнту $1 000 на рік.

Фонди також мають коефіцієнт витрат. Навіть якщо комісія не списується окремим платежем із рахунку, вона зменшує результат інвестора.

Проте твердження, що компанії нічого не заробляють на грошах клієнта, неправильне.

Можливі різні ситуації:

• грошовий залишок входить до активів, з яких радник стягує плату;

• гроші автоматично переводяться у фонд грошового ринку з власними витратами;

• банк використовує депозит і заробляє на різниці ставок;

• брокер отримує дохід від невкладених залишків;

• радник працює за фіксованою або погодинною оплатою, а не за відсоток від активів.

Тому замість припущень краще поставити конкретні запитання:

1. З яких активів нараховується плата?

2. Чи входять грошові залишки до оплачуваної суми?

3. Які витрати має кожен фонд?

4. Чи отримує радник комісію за рекомендацію продукту?

5. Скільки послуга коштує в гривнях або іншій валюті за рік?

6. Чи є дешевша альтернатива з аналогічними функціями?

Конфлікт інтересів можливий. Але його потрібно оцінювати за договором і тарифами, а не за припущенням, що будь-яка рекомендація інвестувати автоматично вигідна лише посереднику.

Чому правило трьох–шести місяців підходить не всім

Рекомендація накопичити три–шість місяців витрат є зручним початковим орієнтиром. Вона не враховує всі життєві обставини.

Менший резерв може бути достатнім, коли:

• у сім’ї два стабільні доходи;

• професія має високий попит;

• постійні витрати невеликі;

• немає дорогих кредитів;

• є страхування;

• людина може швидко скоротити витрати;

• немає великих фінансових зобов’язань.

Більший резерв може знадобитися, коли:

• дохід залежить від проєктів;

• людина працює на себе;

• зарплата сезонна;

• у сім’ї один основний дохід;

• є діти або інші утриманці;

• професія вузькоспеціалізована;

• планується переїзд;

• високі обов’язкові платежі;

• частина доходу залежить від бонусів;

• отримання нового доходу може зайняти кілька місяців.

Для підприємця або фрилансера резерв на дев’ять місяців може бути логічнішим за стандартні три місяці.

Як розрахувати власний грошовий резерв

Починати потрібно не з відсотка портфеля, а з реальних витрат.

Крок 1. Визначте обов’язкові щомісячні витрати

Враховуйте лише те, що доведеться оплачувати навіть після втрати доходу:

• житло;

• базове харчування;

• комунальні послуги;

• транспорт;

• зв’язок;

• страхування;

• платежі за кредитами;

• необхідні витрати на дітей;

• мінімальні робочі витрати.

Розваги, необов’язкові покупки та відпустку можна тимчасово скоротити.

Крок 2. Виберіть кількість місяців

Орієнтовна модель:

Це не обов’язкові нормативи. Остаточна сума залежить від того, який рівень захисту потрібен конкретній людині.

Крок 3. Додайте відомі великі витрати

До подушки не потрібно включати всю вартість майбутньої квартири. Але варто окремо врахувати витрати, які майже напевно виникнуть протягом року:

• страхові платежі;

• обслуговування автомобіля;

• податки;

• переїзд;

• ремонт;

• навчання;

• оновлення робочої техніки.

Формула

Резерв = обов’язкові щомісячні витрати × кількість місяців + відомі великі витрати

Приклад розрахунку

Обов’язкові витрати сім’ї становлять 40 000 грн на місяць. Дохід приносить переважно одна людина, а частина виплат залежить від замовлень.

Доцільний орієнтир — шість–дев’ять місяців:

40 000 × 6 = 240 000 грн

40 000 × 9 = 360 000 грн

Протягом року також очікуються витрати на техніку, документи та переїзд у розмірі 60 000 грн.

Загальний орієнтир:

240 000 + 60 000 = 300 000 грн

або для більшого запасу:

360 000 + 60 000 = 420 000 грн

Накопичувати всю суму одразу необов’язково. Можна встановити послідовні цілі:

1. 20 000 грн на дрібні несподівані витрати.

2. Один місяць обов’язкових витрат.

3. Три місяці.

4. Шість місяців.

5. Додатковий резерв відповідно до ризиків.

Де зберігати резерв

Фінансова подушка повинна відповідати трьом вимогам:

• надійність;

• швидкий доступ;

• зрозуміла вартість.

Не вся сума має лежати на картковому рахунку. Резерв можна розділити на кілька рівнів.

Рівень 1. Негайний доступ

Сума на кілька тижнів витрат. Вона потрібна, якщо гроші доведеться використати сьогодні.

Рівень 2. Доступ протягом кількох днів

Основна частина подушки може зберігатися на ощадному рахунку, короткому депозиті з можливістю дострокового доступу або в іншому низькоризиковому інструменті.

Рівень 3. Додатковий стратегічний запас

Гроші, які навряд чи знадобляться негайно, можна розміщувати в короткострокових надійних інструментах, якщо умови їх продажу та строки повернення коштів зрозумілі.

Під час вибору потрібно перевірити:

• захист або гарантування коштів;

• валюту майбутніх витрат;

• строк повернення;

• комісії;

• податки;

• можливість дострокового зняття;

• ризик втрати частини суми;

• доступ під час технічних проблем.

Гроші для оренди, продуктів і непередбачених витрат не варто розміщувати в акціях, криптовалютах або інших активах із різкими коливаннями.

У якій валюті тримати резерв

Резерв має відповідати майбутнім витратам.

Коли всі основні платежі здійснюються в одній валюті, логічно зберігати в ній суму на найближчі місяці.

Якщо людина планує переїзд, купівлю за кордоном або регулярні витрати в іншій валюті, частину грошей можна заздалегідь розподілити відповідно до майбутніх платежів.

Не потрібно намагатися вгадати найкращий курс. Завдання резерву — не валютна спекуляція, а доступність потрібної суми у відповідний момент.

Чи варто тримати окремі гроші для купівлі активів після падіння

Стратегічний інвестиційний резерв може бути корисним, але лише після створення фінансової подушки.

Важливо заздалегідь визначити:

• максимальний розмір резерву;

• які активи можна купувати;

• за яких умов використовуються гроші;

• чи буде резерв поповнюватися;

• коли невикористану суму потрібно інвестувати;

• як уникнути емоційних рішень.

Без правил інвестор може роками чекати великого обвалу, пропускаючи зростання ринку.

Альтернативою є регулярне інвестування та періодичне відновлення запланованого співвідношення активів. Тоді після падіння частка акцій автоматично стає нижчою за цільову, а нові гроші спрямовуються на її відновлення.

Це дозволяє купувати дешевші активи без необхідності вгадувати точне дно ринку.

Що робити раніше: створювати резерв чи інвестувати

Послідовність може виглядати так:

1. Створити мінімальний запас

Спочатку варто накопичити суму, яка покриє хоча б одну несподівану витрату.

2. Погасити найдорожчі борги

Кредит із високою ставкою часто забирає більше, ніж можна реалістично отримати від помірних інвестицій.

3. Накопичити основну фінансову подушку

Її розмір залежить від стабільності доходу та постійних витрат.

4. Відокремити гроші на близькі цілі

Суми, які знадобляться протягом найближчих років, не повинні залежати від короткострокового руху ринку.

5. Регулярно інвестувати довгостроковий капітал

Після створення базового захисту можна вкладати гроші, які не потрібні для повсякденного життя.

Ці етапи не завжди мають бути повністю послідовними. Людина може одночасно невеликими сумами поповнювати резерв, погашати борг і починати довгострокові інвестиції.

Головне — не створювати портфель ціною повної відсутності ліквідності.

Типові помилки під час створення резерву

Зберігати всі заощадження без чіткої мети

Людина продовжує накопичувати гроші, але не знає, яка сума їй потрібна. Через страх вона роками не переходить до довгострокових інвестицій.

Вважати кредитну картку фінансовою подушкою

Кредитний ліміт може бути зменшений. Банк також може відмовити у фінансуванні саме тоді, коли дохід уже втрачено.

Інвестувати резерв у нестабільні активи

Актив може впасти в ціні одночасно зі зменшенням доходу. У кризовій ситуації доведеться зафіксувати збиток.

Не враховувати нерегулярні витрати

Податки, ремонт або страхування здаються несподіваними лише тому, що їх не включили до бюджету.

Тримати всю суму в одному місці

Технічний збій, блокування картки або обмеження на зняття можуть тимчасово перекрити доступ до грошей.

Копіювати відсоток заможного інвестора

Частка в 20% нічого не означає без урахування доходу, активів, зобов’язань і майбутніх витрат.

Головний висновок

Порада інвестувати довгострокові гроші не суперечить необхідності мати резерв.

Інвестиції потрібні для зростання капіталу. Грошова подушка потрібна для стабільності. Заплановані накопичення потрібні для близьких цілей. Стратегічний резерв створює можливість діяти без дорогого кредиту або вимушеного продажу активів.

Заможні люди не обов’язково знають секрет, який приховують від інших. Вони просто мають достатній капітал, щоб одночасно володіти інвестиціями, нерухомістю, бізнесами та великим запасом ліквідності.

Звичайній людині не потрібно копіювати їхні відсотки. Потрібно визначити власні ризики, обов’язкові витрати та строки фінансових цілей.

Небезпечно не саме зберігання грошей. Небезпечно тримати їх без мети або, навпаки, інвестувати все й залишатися без доступного резерву.