Швидка деокупація південно-східних областей України не відкриє оперативної можливості для їх переосвоєння, повернення назад евакуйованих людей та відновлення місцевого господарства. Причина цього полягає як у ряді рукотворних та спричинених бойовими діями факторах й, нажаль, у нових природних та кліматичних умовах, що суттєво вплинуть на життєздатність поки ще окупованих рф територій. Зайняті землі вже ніколи не будуть такими, якими вони були в мирній Україні й не зможуть бути повернені до довоєнного соціально-економічного стану.
СТОЛІТТЯ ТОКСИЧНИХ ЗЕМЕЛЬ.
Битва під Верденом була наймасштабнішою бійкою Першої світової війни. Ця баталія 1916-го року тривала 300 днів, за які свої життя розміняли 300тис. осіб. Інтенсивні бої та обстріли назавжди змінили екологію та геологію регіону війни. Руйнування навколишнього середовища в результаті битви призвело до створення т.зв. Червоної зони (Zone Rouge). Під час Першої світової війни було сплюндровано майже 7% території Франції. 1200 км² території потрапило у Червону Зону із наступним висновком експертизи: «Повністю зруйнована. Пошкодження власності: 100%. Збиток, завданий сільському господарству: 100%. Неможливо очистити. Людське життя неможливе». На ній майже через століття після конфлікту немає людських поселень, а доступ до території фізично обмежений. Причина одна — конфлікт під Верденом був першою з великих артилерійських битв тієї війни. Щороку на полях колишніх битв Першої світової знаходять численні снаряди, які так й не розірвалися. За даними Sécurité Civile, французького агентства, яке відповідає за землеустрій Zone Rouge, для фінального очищення території знадобиться додатково від 300 років за нинішніх темпів робіт.
Із цього історичного факта, за аналогією, можливо зробити припущення, що 1200 км лінії зіткнення в Україні із активними бойовими діями (+-40 км глибини — взаємна дальність артилерії) в наочному підрахунку становитимуть 50 000 км² за площею інтенсивного забруднення (дуже умовно). Навіть якщо ми вполовинимо це число, то отримаємо +-25 000 км² території кучно всіяної засобами ураження. Тобто Україна матиме справу із первинною задачею з очищення, яка у 1.5–2! рази масштабніша у просторі й людино-годинах, ніж французький тягар Червоної зони. Повноцінно проживати, сіяти, будувати на такій пост-бойовій території не буде можливим мінімум як 100+ років. Посування лінії зіткнення в будь-яку сторону кратно збільшіть вартість детоксикації територій. Вже не говорячи про проблему місцевих поєднаних водних ресурсів, здатних з часом накопичувати хімію із забруднених грунтів. Т.зв. фіторемедіація, часто останнім часом згадувана в сценаріях ревіталізації, (висаджування корисних технічних культур, здатних витягувати із грунтів отруйні для інших сполуки) також не є швидким рішенням: для первинного відновлення ґрунту за допомогою цього методу може знадобитися 20 років або більше й то у теорії.
