Японський фільм 1954 року.
Режисер: Акіра Куросава.
Фільм належить до класики японського та світового кіно, входить до списку найвизначніших та найвпливовіших фільмів у історії світового кінематографа.
Цитати:
• «Дурню, чого хвилюватись за бороду, коли тобі відтяли голову»
• «Випадкове знайомство часто буває доленосним»
• «Війна - це рух у нападі і в захисті, якщо ви не рухаєтесь - вам смерть»
• «Перемога здобувається не мечем, а стратегією й розумом»
• «Самураї — це лише слово. Ми такі ж люди, як і селяни, але з мечами»
• «Виживання — це не поодинока справа, а спільна боротьба»
Враження:
До фільму підійшли досить базовано, переглядаючи історичні джерела про життя самураїв. Початкова ідея була зняти «один день з життя самурая, де в кінці він влаштовує сепуку», але історичних підтверджень тому не знайшли. Засмутились, пішли шукати далі і натрапили на історичну статтю, де селяни найняли самураїв для оборони поселення від набігів розбійників. На цьому й побудували сюжет. Образи самураїв продумали дуже детально, кожен був виразним, контрастним і мав чим запамʼятатись(мудрий, відчайдушний, наївний, смішний..), особливо сьомий, дуже кумедний, підіймав настрій протягом всього фільму.
Окреме враження на мене справило, як актори відігравали емоції. Це було яскраво, вражаюче, кожен вираз обличчя хотілось зупинити і роздивитись чи передивитись ще раз. Можливо контрасту цьому надає ще те, що фільм ч/б, але це мабуть один з небагатьох випадків, де кожен актор на мене справив своє цікаве враження.
Загалом, це історія для мене про справедливість і людську гідність. Три години встигли вмістити все - екшн, драма, філософські роздуми про честь, жертовність, соціальну нерівність. А також про взаємоповагу та силу спільної мети.
#фільм
