Мене звати Валентин Сухов. Я — незалежний мислитель-практик, розробник методології «Фундаментальне мислення».
Я живу в Україні й став свідком війни, що розпочалася у 2014 році й триває донині.
Надивившись на всі жахливі прояви війни та відчувши на собі їхній вплив, я поставив собі запитання:
У чому причина такої жахливої людської агресії? Чи можливо її зменшити? Чи можливо людині стати безпечнішою для себе, навколишньої природи та людства загалом?
Розмірковуючи понад півтора року, мені вдалося створити мою методологію «Фундаментальне мислення».
Я розробив її як безпечну основу для мислення, що зменшує його небезпеку для життя людини.
Це лише прототип, тимчасова демонстраційна версія, що містить лише вектор руху. Якщо буде можливість, що в умовах війни досить сумнівно, я продовжуватиму роботу над нею.
Ознайомитися з методологією можна на моєму сайті або в наступній статті, що знаходиться в моєму профілі.
Спираючись на власні міркування, я використав існуючі поняття, переосмисливши їхній зміст, і додав деякі свої. Варто це врахувати під час читання цієї статті та методології.
У чому полягає суть методології.
Причиною надмірної, небезпечної агресії я визначив мислення та рефлексію.
Як я бачу ці поняття:
Рефлексія — це набір вроджених і набутих рефлексів, а також закладених смислових конструкцій, що оперуються також закладеним методом міркування. Це як певна програма, що діє в межах свого закладеного набору функцій.
Рефлексія не виходить за межі відомого і суворо ігнорує невідомість, підміняючи її одним або кількома відомими уявленнями про неї.
Мислення — це зіткнення розуму з невідомістю, де рефлексія не може ані підібрати їй образ із наявних, ані ігнорувати її.
Це можна порівняти з невідомою помилкою виконання програми, суть якої ви не знаєте, а інструкція недоступна.
Мислення, викликане зіткненням з невідомістю, запускається досить рідко. Невідомість викликає тривогу, часом навіть паніку, і багато хто, аби уникнути страждань, вдається до крайнощів. Залежності, віра, релігії тощо. Що завгодно, аби тільки не перебувати в цьому моторошному стані безпорадності та невизначеної загрози.
Щоб придушити дискомфорт невідомості, люди створили релігії та вчення, що ґрунтуються на вірі, які підвищують ймовірність певної гіпотези до 100%, до абсолютного значення. Так з’являються необґрунтовані догми, аксіоми, неперевірені істини. Проти самих релігійних ідей я нічого не маю, питання лише в подачі. Роблячи що-небудь імовірним на 100%, абсолютно, ми виключаємо ймовірність інших результатів, що саме по собі дуже небезпечно. Це як поставити всі гроші в рулетці на 1 число. Імовірність програшу величезна.
Оскільки догм та істин створено безліч, вони, безперечно, суперечать одна одній і виключають одна одну. Звідси й виникає небезпечна агресія. Багато воєн, ворожнеча та зайві витрати ресурсів відбуваються через суперечливі істини.
Який вихід я пропоную.
При кожному запуску мислення як зіткнення з невідомістю, наприклад, міркування щодо фундаментальних питань, звертатися до самої основи мислення.
Основою мислення я бачу досмисловий стан, тобто стан, коли вже є сигнал, але ще немає жодної його інтерпретації. Тому сигнал сприймається без його визначення, оскільки в досмисловому стані визначень ще немає, а сигнал, що викликав саме мислення, для визначення його вже є.
Створюючи перше визначення, наприклад «я є», ми можемо побачити, що це не істина, а припущення. Чому ж припущення? Тому що першим визначенням може бути що завгодно, і перевірити жодне з них, як і всі наступні, повністю, абсолютно, нічим.
Ні для мислення, ні для сигналу спочатку немає інструкції, де б усе було детально описано й неухильно працювало.
Тому всі уявлення, всі смисли, все, що знає людина, вона створила сама, будуючи систему смислів і мислення своїми силами.
Але якщо ця система має вади у вигляді догм і суперечливих істин, то, можливо, варто її переглянути, підправити, зробити безпечнішою.
Ми еволюціонуємо в пізнанні світу, у технологіях, але, судячи з небезпеки, яку самі для себе становимо, відстаємо в мисленні та рефлексії. А в поєднанні розвинених технологій і небезпечного мислення ми становимо велику загрозу для самих себе.
Для подолання цієї загрози я створив проєкт «Еволюція мислення» та методологію «Фундаментальне мислення» в надії зменшити небезпеку людських міркувань для нас самих.
До методології входять і розвиваються не лише підходи до мислення, а й робота над рефлексією.
Я нічого не продаю, усі матеріали відкриті та безкоштовні. Я переслідую такі цілі: підвищення виживаності людини та функції мислення, заміни страху перед невідомістю інтересом до її пізнання.
Детальніше про методологію, про розвиток мислення та рефлексії я розповім в інших дописах.
