Глава 16 — Коваль

Ліліт: А хто це така ?
Ема: Це моя гарна подруга яка допомагала мені створювати ваші артефакти.
Діа: І де вона живе ?
Ема: Та ось справа по улиці.
*Вони пішли по правій вулиці і побачили вивіску Мака-Макі*
Діа: Мені щось підказує, що нам сюди.
Ема: А по чому ти це зрозумів.*Посміхнулась Ема*
Діа: Да же не знаю…
Ліліт: Щось ця вивіска сильно виділяється.
Ема: Є таке, но ніколи не пропустиш.
*Вони зайшли в крамницю. І побачили багато різноманітної зброї, плащі різні прикраси, броня*
Ема: Мікі
Мікі: Кого я чую – це ж моя подруга.
*Мікі вискочила і почала обнімати Емі *
Ема: Ти вся в сажі, ти що таке вже робиш.
*Перед ними була біла кішка Мікі, вона кішка коваль, одіта в чорний комбінезон очі були червоні, а на голові в неї інженерні окуляри і олівець за ушком.*
Ема: Тепер я теж в сажі, що ти робила?
Мікі: Пічку чистила.
Ема: Біла кішка – перетворилась в чорну-білу кішку.
Мікі: Стоп – це що дар небес і дар пекла?
Ема: Вони самі.
Мікі: А що щось сталося ? Чого прийшли?
Ема: тут таке діло, ми Ліліт звільнили всі сили, а тепер нам потрібно те, що приховає її ауру.
Мікі: Її відчутно дуже гарно.
Лі: До речі, Оце чудо *взяла Діа за вухо*
Діа: Ай, больно.
Лі: Мовчи. Він в тому світі викував меч в який вставив емблему і той меч володіє силами.
Мікі: Ого… Навіть так..
Ема: От чорт, нам будуть великі не переливки.
Мікі: Ти про?
Ема: вони тут в безпеці, а так як Ліліт свої сили звільнила то її ауру можна легко відчути і в тому світі.
Мікі: То в тому світі вони в небезпеці.
Ліліт: Як сказати.. Масічка нас стереже.
Ема: Хто це?
Діа: Це наш друг який випадково узнав і вирішив сам допомагати.
*Ліліт, Діа і Лі зненацька проснулися. Лілі побачила, що Максим ще спить сіла йому на ноги і положила голову йому на груди. Тим часом Діа і Ліліт*
Ліліт: О, вже ранок, що будеш робити ?
Діа: Дам пинка Максу, щоб він зганяв по матеріали.
Ліліт: Які?
Діа: Тобі лук потрібно зробити.
*Діа одягнувся і побіг в кімнату до Максима і Лі, зайшов без стуку, що Максим проснувся*
Діа: Ой, ви тут зайняті я зайду пізніше. *Максим нічого не зрозумів*
Максим: добре зачини за собою двері, а ти що на мені робиш?
Лі: Лежу, а що ?
Максим: Вставати потрібно Діа щось хотів.
Лі: Замовкни і дай пару хвилин полежати так.
*Максим почав гладити Ліліт по головці. Тим часом Ліліт переодягнулась і Діа зайшов кімнату*
Ліліт: швидко ти.
Максим: Та вони там у двох зайняті, то я вернувся.
Ліліт: І чим це вони зайняті ?
Діа: Та, так не важно, ну і ладно.
Ліліт: Ангели ще там живі?
Діа: Не знаю пішли подивимося.
*Вони прийшли і ангели, так і сиділи з заклеєними ротами. Діа розклеїв рот одного.*
Ангели: Хто ви такі
Діа: Ми тут запитання задаємо. Хто ви такі?
Ангели: Ми звичайні кур’єри, ми ніякі не ангели.
Діа: Я вам так і повірив, а хто напав на нашу подругу?
Ангели: нууу
Діа: Не нукайте розказуйте хто і що ви тут робите.
Ліліт: Діа, дай я все порішаю.
*Ліліт підійшла до них вони відчули її силу і подумали, що це богиня. Ліліт положила пальчика під бороду одному.*
Ліліт: Дорогенький розкажи мені будь ласка хто ви так, що робите тут.
*Вони були зачаровані Ліліт*
Ангели: Да пані, ми вам щас все розкажемо.
*До того моменти поки вони почали розказувати Лілі і Максим спустилися до них на кухню*
Максим: Що у вас тут?
Діа: О, і голубки вже тут. Ліліт допит проводить.
Максим: І як успіхи?
Діа: Ось збиралися розказувати.
Ангели: Ми ангели розвідники низького рівня. Наше діло спостерігати за навколишнім світом і доповідати за змінами.
Ліліт: А чого ви напали на ту дівчину?
Ангели: Ми хотіли скористатися моментом вбити демона, а оцей нам не дав.
Ліліт: І багато вас ще в місті?
Ангели: Приблизно крім нас 10 ангелів.
Ліліт: А демонів скільки?
Ангели: десь 16.
Ліліт: Це ж все, що мали спитати ?
Лі: Так, заклеюй їм роти і залишайте їх тут, або відразу їх прибити і не тягнути.
Діа: Я з тобою погоджуся
Максим: А якщо нам потрібна буде від них ще інформація?
Діа: І то правда.
Ангели: Не вбивайте нас.
Діа: Замовчіть, заклейте їм роти і в мене на столі є вата запхніть її їм у вуха, щоб вони нічого не чули.
Ліліт: А очі?
Діа: І їх теж закрийте, а то нам не хватала, щоб вони про щось бачили і чули.
*Лілі зробила як казав Діа, Діа приготував їсти, вони поснідали і пішли в кімнату до Діа.*
Діа: Так, що будемо робити?
Ліліт: Якщо ти про ангелів, то можна відбивну з яйцями зробити, або посадити в клітку їх, щоб несли яйця.
Лі: Ліліт, вони люди, а не птиці, щоб нести яйця, але 4 яєчок в них найдеться.
Діа: Так, дівчата ви не про те думаєте, ужас…
Максим: Нам треба буде зачистити тих ангелів і демонів в місті, а то вони будуть мішати шукати ваші артефакти.
Діа: А точно, Максим ось тобі список я написав, які матеріали потрібні привези їх мені.
*Ліліт притулилась до Діа*
Ліліт: А, що ти будеш робити ?
Діа: Лук тобі.
*Тим часом в Адаманії *
Мікі: А куди вони пропали ?
Ема: Ну отака особливість в них. До речі ось тобі список видай мені все.
*Ема дала список Мікі*
Мікі: Хм, твою ж їх всі на замовлення потрібно робити. Кільця божественного рівня укриття. Для чого воно тобі ?
Ема: Це для цих трьох.
Мікі: І до коли мені їх зробити?
Ема: Протягом цього. Максимум одного-двох днів.
Мікі: Ну і задачу ти мені дала.
Ема: А ще дещо, коли вони появляться тут і в тебе буде все готово видай їм це і відправ до кабінету Мемі.
Мікі: добре….
Ема: З мене моя фірмова котяча м’ята
Мікі: Вмієш ти стимулювати.
*Ема пішла до кабінету Мемі. По дорозі вона насолоджувалась погодою і побачила як Берті кудись стрельнула.*
Думки: Це, що Берті вже перемонтували, якщо не помиляюся вона без лишніх пошкоджень вбиває
звичайних і трохи сильніших демонів, а які вже по сильніше ранить, а за другим вистрілом добиває. Хм полетіло до будинку. Ой ще один вистріл походу Арка засікло, оооо  буде жарена воронятина.
Від нього нема ніякої користі, то нічого страшного якщо його пришибуть.
*Тим часом Ема прийшла до Мемі*
Ема: Я прийшла.
*Мемі знову наскочила і почала обнімати*
Ема: Задушиш мене
Мемі: Ти принесла?
Ема: Та принесла.
*Ема з комбінезона дістала мішечок в якому була кошача м’ята*
Мемі: Щас зварю чай.
Ема: Давай
Мемі: Розказуй, що будете робити
Ема: що-що тренуватися приховаємо силу їх, а там вже буде видно.
Мемі: Берті модернізували і вона почала опрацьовувати
Ема: Походу, хотіла давно спитати, а чого ти не захотіла ставати королевою, управляєш цим містом.
Мемі: Не люблю весь їхній той одяг, а тут я спокійно можу ходити в чому захочу