Жив собі один Мандрівник. Одного разу він опинився у великому будинку, де було безліч дверей.
На кожних дверях була табличка: «Можливе життя».
За одними дверима ховалася професія, за іншими - зустріч із важливою людиною, за третіми - подорож, кохання, відкриття або зовсім інша доля.
Мандрівник довго ходив коридорами й думав:
- Скільки всього я міг би пережити! Якби відчинив ті двері, можливо, моє життя було б щасливішим. Якби не пройшов повз інші, можливо, став би кимось значущішим.
І тоді до нього підійшов Старий Доглядач будинку.
- Чому ти сумуєш? - запитав він.
- Я не відчинив так багато дверей. Мабуть, я втратив безліч можливостей.
Старий усміхнувся:
- А ти знаєш, що за кожними дверима?
- Ні.
- Тоді звідки ти знаєш, що втратив щось хороше?
Мандрівник замовк.
- Ти бачиш лише красиві таблички, - продовжив Старий. - Але не бачиш, що відбувається за дверима. Десь на тебе чекає щастя, десь - випробування, а десь - життя, яке зовсім тобі не підходить.
- Але ж я міг би спробувати!
- Так. Але ти не можеш відчинити всі двері. Навіть якщо дуже захочеш. Бо поки ти живеш одним життям, інші залишаються лише можливостями.
- То що ж мені робити?
- Перестати вважати кожні зачинені двері втратою. Деякі двері ти не відчинив, бо не був готовий. Деякі - бо обставини не дозволили. А деякі, можливо, просто не були для тебе.
Старий помовчав і додав:
- І ще одне. Не думай, що двері, які ти вже відчинив, були єдино правильними. Вони привели тебе туди, де ти є. А звідси починаються нові коридори.
Мандрівник подивився вперед.
Там, у кінці коридору, він побачив двері, яких раніше не помічав.
На них не було таблички.
- А що за ними? - запитав він.
- Не знаю, - відповів Старий. - Саме тому вони й цікаві.
І Мандрівник уперше за довгий час перестав озиратися назад.
Ми не можемо прожити всі можливі життя. Але це не означає, що наше життя стало біднішим через ті двері, які ми не відчинили.
Іноді достатньо просто дозволити невідчиненим дверям залишатися невідчиненими. 🌿
