Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Усім привіт! Повертаюся з моїми авторськими віршами на англійській мові. За мій час відсутності, в мене то зникало, то зʼявлялося натхнення. Зазвичай я міг писати вірші двічі на тиждень, але за квітень насправді все змінилося
У вірші "Хованки" йдеться про у спогади і переживання, використовуючи образи природи та родинних стосунків. Ліричний герой згадує про гру в хованки, яка символізує безтурботність дитинства, але також відчуває ностальгію та сум за втраченими моментами.
НеДоПоетеса
Писака-початківиця, сінефілка
