У вірші "Хованки" йдеться про у спогади і переживання, використовуючи образи природи та родинних стосунків. Ліричний герой згадує про гру в хованки, яка символізує безтурботність дитинства, але також відчуває ностальгію та сум за втраченими моментами.
В пустелі // Я бачив істоту, голу, звіра, // Який, сидячи навпочіпки, // Тримав своє серце у руках, // І пожирав його...
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Пам'ять про польські злочини,В серці горить, як вогонь,Візьме кожен з нас на плечі,Ту тягарну, страшну зброю.
Долучайтеся до літературного конкурсу «За 28 днів весна, кохання…» 2025! Напишіть романтичний вірш або прозу та виграйте сертифікати на книжки.
ніч і море сплітаються в душу
Киця🐈
