Дарк романс без spicy сцен: мене таки легко здивувати
Дарк-романс-без-сексу. Ми - зіпсоване покоління, але Нам байдуже

Дарк-романс-без-сексу. Ми - зіпсоване покоління, але Нам байдуже

Авторський вірш: “La muse de mon, de mon inspiration! (Муза моя, моє натхнення!) ”

У кожного письменника — незалежно від жанру чи досвіду — є одна спільна потреба: упорядковувати власні ідеї й матеріали так, щоб вони завжди були під рукою і допомагали творити, а не відволікали.

Що жорстоке є у людини? Зрада? Так це дуже боляче, якщо вона не твоя. А якщо зрада самому собі, то кому боляче?

Книговидавництво в Україні зараз просто-таки процвітає: літературні новинки так і сипляться на голови читачам. Проте сотні різнобарвних палітурок і тисячі сторінок історій можуть не потрапити на полички книгарень. І зараз ми з вами з’ясуємо чому так може статись.

Огляд на книгу Кшиштофа Піскорського "Сорок і чотири"

“Білий Попіл” - це дебютний роман Ілларіона Павлюка, який вийшов у 2018 році. Познайомилась я з цим твором лише нещодавно, після того як прочитала його книгу «Я бачу Вас цікавить пітьма»

Огляд на прочитану книгу української авторки Світлани Стольник "Літературна кав'ярня"

Люди завжди прагнуть впорядкувати хаос подій у наратив, перетворюючи факти на історії. Історія та художні оповіді спільно обирають події, героїв, конфлікти й мораль, створюючи смисл і колективну пам’ять, що формує культурну ідентичність.

Письменницький блок — природний, хоча й неприємний супутник творчого процесу. Він може проявлятися по-різному: від тимчасової втрати ідей до відчуття, ніби кожне слово «не на своєму місці».

У вірші я пишу про той момент коли ти розумієш що минулого миру вже немає, і хоч темрява в душі, та чекаєш на мирний літак у небі все ти.

Про літературу говорити завжди складно. Література — поняття взагалі складне. Коли дехто в школі намагається спрощувати курс літератури, позбавляючи програму знакових творів або коректно оминаючи деякі факти з біографії письменника...

Темп і ритм — це серце історії. Не плутай їх із швидкістю читання — це не про те, як швидко гортають сторінки. Це про те, як твій текст дихає.

Цей вірш про те що не завжди ми можемо зрозуміти людину по тому що ми бачимо, й історія того чому я його написав.

Блог про книги в телеграмі
Не пишу книжок,пишу про книжки
Все, що є, - це книги.