Що в дитинстві — та й зараз — було і є символом свободи? Правильно: велосипед. Зручний і знайомий двоколісний супутник більшости весняно-літніх мандрівок. Можна, звичайно, вирушити кудись і пішки — це теж різновид кайфу, але особливо далеко ти не зайдеш.
на календарі сьогодні кінець місяця, а значить прийшов час підсумків і висновків в картінках.
Не змінюємо фокус: в центрі лишається одна пара. Як писати довгі історії кохання? Яких помилок уникати. І чому такі цикли заслуговують нашої уваги?
Чернетка, а може ескіз. Боді-горор чи маніфест. Але точно радикальний омаж Марку Оже та його дослідженню “не-місць”. Я пишу про простори й те, як вони знеособлюють наші тіла та душі. Сьогодні це – готель. Можливо, я буду дописувати, а можливо, й залишу все як є. Не знаю…
Ви колись задумувалися, що «думають» про нас речі, які нас оточують?
Денис Скорбатюк, координатор проекту “Легенди Blizzard” видавництва Molfar, започаткував серію, як на мене, вельми цікавих статей про перекладацьку роботу над франшизою. Тому хочу в праві нашого давнього знайомства трошки прокоментувати ці замітки.
Ці два фільми, «The Great Escape» та «Papillon», — суто чоловіче кіно. Бо втеча тут — не просто «пригода». Це — свого роду «ініціація», «переродини». Отже, актуально, як ніколи.
У 1937 році Форрест Акерман почав цікавитись есперанто. Відвідавши якось тематичний конвент, Форрест познайомився там з Міртл Р. Дуґлас. Потоваришувавши, Акерман запросив жінку на зібрання LASFL, спільноти, у якій Міртл незабаром відіграватиме заледве не ключову роль.
Дім. Для когось із нас це звичайні квадратні метри. Для когось – це сакральний простір, що вплітається у їхню ідентичність, а вони – у простір. Та для кожного з нас це фундаментальний вимір, вимір нашого існування, нашого буття. Художнє дослідження тему у формі новели.
Типові персонажі книг – на межі потреб читача та вільного вибору письменника. Як рухати літературу і чи рухати взагалі?
Портал Експеримент спільно з Видавничим центром «Академія» оголошують краєзнавчий конкурс «Літературна мапа рідного краю».
«я не маю жодного права критикувати книжки і я не роблю цього, тільки якщо їх не ненавиджу», сказав колись марк твен. однак з кількості письменників, яких він критикував або недолюблював, можна дійти висновку, що ненавидів він багато що.
Вова хотів приниження — він отримав його на повну. Від публічного сорому на трасі до металевого пояса вірності під час чужого сексу. Аля повертається з Європи з новими правилами. Чи витримає він цей фінал?
Екранізації в тренді, як ми звикаємо до книжного кіно. І що цікавенького глянути скоро.
Роздуми, творчість, рецензії
born to write about classic☕️
людина, яка намагається
