Green та red flags книжкові чоловіки. Сьогодні поговоримо про них. Хто популярніший? І займає місце у нашу серденьку?
Коли я прочитала свого часу “Академію Данбридж” Сари Шпрінц, то у відгуках я постійно бачила, що головний герой демонструє типового green flag хлопця.
Я не згодна з цим, бо Генрі є не тільки занадто правильним (до нудоти), так ще й зраджує власній дівчині. І хоч нам показують його “муки совісті”, та до реальних дій далеко. Він довго не кидає власну дівчину, завдаючи їй болю тим, що прагне стосунків і сексу з головною героїнею - Еммою. Він фантазує про неї, дозволяє собі спати з нею в одному ліжку, поки офіційно перебуває у стосунках з дівчиною, яка його кохає. Через фіксування на головній героїні нам намагаються показати, що це загалом окей. Проте якщо глянути відверто, то Генрі типовий red flag хлопець навіть більше, за якогось bad boy з підліткових історій.
Абсолютно протилежна ситуація сталася з “Наче сніг падаємо” Айли Дейд. Головного героя Нокса намагаються показати, як класичного червоного прапора. Та, як не дивно, для подібних історій, справжнім red flag є головна героїня Пейслі, яка ображає/висміює хлопця, навіть не вислухавши. І попри те, що Нокс зрештою не ідеальний, у першій половині книги, вона не дає йому шансу та ще й створює проблеми. Звісно, в другій частині книги, ситуація змінюється, я маю на увазі і позицію головної героїні, проте залишається відчуття, щоб нам таки викривили історію.
Втім ситуація з Генрі та Ноксом швидже виняток. Зазвичай нам ясно показуть до “якого кольору” відноситься головний герой. Типовим для dark romance є головний герой ходячий червоний прапор. Згадати хоча б Зейда зі славнозвісної Аделіни. Хоча red flag чоловіки проникають також і до сучасних любовних романів без явно вираженого дарку, як Алекс у “Twisted love” Ани Хван.
Це спайсі, це збуджує, та водночас змушує співчувати героєві, якого роблять неоднозначним, висвітлюючи те минуле, яке він пережив.
Сьогодні я також бачу іншу тенденцію. Зросла модна на green flags чоловіків. Це відбулося через надто високу романтизацію “згубних” чоловіків, що несло негативні наслідки для бук спільноти. Звісно, про них пишуть, але навіть у сучасних dark romance, зм’якшують риси червоних прапорців. Автори намагаються подати харизматичного головного героя, через призму більш позитивних ознак.
Нікуди не зникає образ загубленого жорстокого чоловіка, що мститься світу, відкриваючи свою рани. Проте з’явилася потреба в іншому типові книгогероя, який намагається утворити здорові стосунки, або прийти до них, попри своє минуле.
Наостанок зазначу: не існує повних green та red flags героїв (звичайно, не без винятків). Це хай і невиразна, але суміш. Особисто я думаю, що надалі значна частина головних героїв все більше поєднуватиме ці два полюси, сходячись неподалік від екватора.
Вийде гримуча суміш brоwn flag.
Та чи ми готові до нього?
