“Світ за вітриною”, або “Чому речі інколи розуміють нас краще, ніж ми самі”
Ви колись задумувалися, що «думають» про нас речі, які нас оточують?

Ви колись задумувалися, що «думають» про нас речі, які нас оточують?

Пишу вам, як то кажуть, по гарячих слідах! От тільки перегорнула останню сторінку трилеру і мені є що сказати 🙂

Типові персонажі книг – на межі потреб читача та вільного вибору письменника. Як рухати літературу і чи рухати взагалі?

У книзі автор — колишній агент ФСБ, який упродовж 30 років складав психологічні профілі серійних убивць та маніяків — вибудовує похмуру, але цілісну картину того, як мова ненависті, релігійна риторика та антикультова ідеологія перетворюються на інструмент політичного насилля.
Екранізації в тренді, як ми звикаємо до книжного кіно. І що цікавенького глянути скоро.

Гортаючи сторінки, ти ніби поринаєш в епоху, що складається з образів, настроїв і сенсів. Коли читаєш і відкриваєш для себе ідеї, закладені в твори, — надихаєшся якимось дивним, майже невловимим чином. І так приємно цим наповнюватися 🖤

Завжди ставлюся з певною пересторогою до літератури психологічного спрямування, тим паче, коли прочитав на обкладинці нової книги Віктора Франкла «належить до десяти книжок, які найбільше вплинули на життя людей в усьому світі».

Спочатку було здивування. Потім - огида, а зараз... А зараз - шок: книга Джеймса Ресслера “Маніяк проти Бога” вимальовує портрет маніяка, який отримує задоволення від знущання над своїми жертвами. Над сотнями жертв. Над тисячами жертв.І кількість їх зростає.

Лоувен — молода письменниця, у якої зараз не найкращі часи й майже немає грошей. Одного дня до неї звертається Джеремі Кроуфорд — чоловік відомої авторки бестселерів Веріті, і пропонує завершити її серію книг після автокатастрофи, що залишила Веріті паралізованою.

Що, якщо найнебезпечніші люди — це не ті, хто відкрито чинить зло…

Я б назвала цю книгу звичайною. Вона не викликала в мене надмірних емоцій: ні смутку, ні радості, ні того самого бажання тупотіти ногами на ліжку від незручності поведінки героїв чи якоїсь особливо цікавих сцен.
«Зів'ялі квіти викидають» Ірен Роздобудько. Історія про силу та людяність, яка прикидається, що вона про любов.

Iconic пари буктоку та літератури. Як створити щось більше за звичайний любовний інтерес?

Про небезпеку російської культури та як письменники, самі того не розуміючи, стають стовпами імперії

Сцени інтиму. Чого слід уникати, щоб не зіпсувати книгу?

Кожна людина прагне саморозвитку, професійного вдосконалення, здобуття нових знань, підвищення продуктивності праці, процвітання та розвитку бізнесу.

Листопад 1975 року. Маленька Міранда Ларкін повертається зі школи додому й не знаходить маму. У будинку все на своїх місцях: речі, гаманець, жодних слідів боротьби чи вторгнення — ніби нічого не сталося.

Це книга про ритми природи і про те, як навчитися їх помічати. У ній авторки розповідають про ключові моменти року: зимове й літнє сонцестояння, весняне та осіннє рівнодення, а також свята сівби, росту і збору врожаю між ними.

Вікторія Ярощук про нонфікшн
Dreamer | Kyiv | Ukraine
Все, що є, - це книги.
Читання – частина життя