Відгук Про Прочитане

Читаючи у журналі «Всесвіт» “рецензію” Євгена Пащенка на книгу «Леся Українка як представниця українського модерну», я матюкався вголос!

Це книга про фотографію, але значно ширша, ніж може здатися на перший погляд. У ній переплітаються роздуми про саму природу фотографії, пам'ять, взаємодію між фотографом, людиною в кадрі та тим, хто потім дивиться на це зображення.

шось та й начитала

Пірати, флібустьєри, авантюристи, хапуги і лицарі нікуди не зникли, всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них були, є і будуть корсари духу...   Галина Чернієнко

«Цього літа я стала вродливою» — це атмосферна літня історія, яка розповідає про перше кохання, канікули, вечірки, проведення часу з близькими та дорослішання. Хоча стосовно останнього пункту я готова посперечатися, але про це трохи згодом.

ну шож, ще один місяць закінчився, шось в тому місяці в мене читалося — то я й прийшла його показувать.

Мене захоплює, що Леся Українка писала рідною українською мовою, коли все українське мова, традиції, обряди – було під загрозою існування, а поетеса ніколи не йшла на компроміс та проти власного сумління, знала багато іноземних мов,

«Привіт, печале» - роман, написаний 18-річною Франсуазою Саган, який одразу став культовим і сколихнув літературний світ. Це історія про свободу, кохання і розчарування, про легкість літніх днів і тіні, що завжди поруч...

на календарі сьогодні кінець місяця, а значить прийшов час підсумків і висновків в картінках.

Пишу вам, як то кажуть, по гарячих слідах! От тільки перегорнула останню сторінку трилеру і мені є що сказати 🙂

Оскільки в Хтивітирі у мене назбиралась помітна вервечка дописів, думаю, варто перенести мої зауваження у блог. Справа в тому, що минулої осені я повторив експеримент із передплати періодики: цього разу я виписав дві літературні газети й іменитий журнал “Критика”.

Натхненний есей Івана Дзюби про життя і творчість Ліни Костенко можна порівняти з невимушеною бесідою з поетесою, в якій поетеса щиро та відверто ділиться спогадами, роздумами про своє життя.

Гортаючи сторінки, ти ніби поринаєш в епоху, що складається з образів, настроїв і сенсів. Коли читаєш і відкриваєш для себе ідеї, закладені в твори, — надихаєшся якимось дивним, майже невловимим чином. І так приємно цим наповнюватися 🖤

Лоувен — молода письменниця, у якої зараз не найкращі часи й майже немає грошей. Одного дня до неї звертається Джеремі Кроуфорд — чоловік відомої авторки бестселерів Веріті, і пропонує завершити її серію книг після автокатастрофи, що залишила Веріті паралізованою.

Книжку «Гемінгвей нічого не знає» обов’язково треба перекласти англійською, польською, німецькою, французькою, італійською та іншими мовами, щоб донести світові правду про війну в Україні. це література свідчення людини, яка є ветераном російсько –української війни.