Друга частина «Трилогії про вбивче кохання», і тут ставки стають ще вищими. 🤫

«Врозтіч» — це тиха, дуже особиста історія, яка для когось може стати дзеркалом. Про нарцисичних коханців, дітей, що забирають увесь ресурс, війну, яка змінює правила гри, і про втрату чутливості до себе.

«Глушина» — фінальна частина трилогії від Сари Пірс про детективку Елін Ворнер, і це той випадок, коли серія завершується справді гідно. Трилер, у якому тема насильства вплетена в детективну історію настільки гармонійно, що аж моторошно.

У східному Окленді К’яра живе з братом Маркусом у занедбаному «Реґал-Гаї», і їхнє життя далеке від будь-якої «королівськості». Мама — у в’язниці, батька немає, а діти намагаються вижити на власні сили...

Уявіть: розкішне гірське шале, сніг довкола, камін потріскує, а компанія колег мала б проводити ідеальний корпоратив далеко від цивілізації. Але все летить шкереберть, коли один із них зникає — і стає зрозуміло, що довіряти тут нікому...

Кумедна вийшла історія…

Колись я думала, що архетип — це щось із філософії або психології, але виявилось, що це зовсім не страшне слово, а дуже цікава річ.

Дедлайни згоріли, рахунки чекають, а колишній чоловік намагається відібрати дітей через суд. Одного дня, обговорюючи з агенткою новий трилер, Фінлі випадково створює враження, що вона — професійна кілерка.

Світ зник у тумані, що знищує все живе. Єдине безпечне місце — невеликий острів, де живуть сто двадцять двоє мешканців і троє науковців. Тут панує мир, порядок і відчуття захищеності. Але одного дня одного з науковців знаходять убитим — і все змінюється.

У XIX столітті література нарешті стала доступною для всіх. Тиражі книг варіювалися залежно від регіону, жанру та популярності...