Пишу вам, як то кажуть, по гарячих слідах! От тільки перегорнула останню сторінку трилеру і мені є що сказати 🙂

Гортаючи сторінки, ти ніби поринаєш в епоху, що складається з образів, настроїв і сенсів. Коли читаєш і відкриваєш для себе ідеї, закладені в твори, — надихаєшся якимось дивним, майже невловимим чином. І так приємно цим наповнюватися 🖤

Лоувен — молода письменниця, у якої зараз не найкращі часи й майже немає грошей. Одного дня до неї звертається Джеремі Кроуфорд — чоловік відомої авторки бестселерів Веріті, і пропонує завершити її серію книг після автокатастрофи, що залишила Веріті паралізованою.

Листопад 1975 року. Маленька Міранда Ларкін повертається зі школи додому й не знаходить маму. У будинку все на своїх місцях: речі, гаманець, жодних слідів боротьби чи вторгнення — ніби нічого не сталося.

Це книга про ритми природи і про те, як навчитися їх помічати. У ній авторки розповідають про ключові моменти року: зимове й літнє сонцестояння, весняне та осіннє рівнодення, а також свята сівби, росту і збору врожаю між ними.

Є такі історії, з якими ти виростаєш і які формують увесь твій подальший книжковий шлях.

У родині Мертонів усі мають таємниці — навіть мерці. Після родинної вечері Фреда знаходять зарізаним, а його дружину Шейлу — задушеною у власному маєтку. І дуже швидко стає зрозуміло: це хтось зі своїх. Бо мотив тут є майже в кожного.

Меріт Восс живе в родині, де зовні все ніби нормально, але насправді — суцільна тиша й недомовленість. Вони мешкають у колишній церкві, мати постійно хвора і живе в підвалі, батько одружений з її колишньою медсестрою, а брати й сестра здаються ідеальними.

Люсі Чейз прокидається закривавлена, а поряд — мертве тіло її подруги Саванни. Містечко одразу вирішує, хто винен, але поліція не доводить її провину. Щоб почати нове життя, Люсі залишає Пламптон....

Бея Ґрім з дитинства звикла виживати сама. Без підтримки, без запасного плану, без ілюзій. У неї є лише мета — вступити до коледжу — і розуміння, що в цьому житті можна розраховувати тільки на себе.