Я, Олена Коваль, Голова Комісії з вручення призів «РОДИННОГО КЛУБУ»тм, рада знову бачити вас у своєму блозі. І сьогодні хочу підняти дуже непросту для мене тему. А саме – міфи і неправдива інформація про нашу Компанію, що трапляються на просторах інтернету.
Беручи до рук явно національно спрямовану книгу, очікуєш на прості сюжети та примітивні маніпуляції. Мовляв, це книжка-квест про долю нашої країни, явно ж там будуть «правильні» та «неправильні» рішення, це надто просто і нецікаво! Аж ні.
Я дивилася фільм за понад рік з премʼєри, у компанії кількох десятків людей, серед яких був співтворець Євген Малолєтка.
Сьогодні спробую вам розповісти про одного психіатра, та автора книги "Стіни в моїй голові"
Троп зі злим Суперменом є одним із найбільш перевикористаних сюжетів в коміксах.
У 2015 році, Marvel вирішили, що пора дати Карнажу власний онґоїнґ. Сценаристом серії став Ґері Конвей, а художником Майк Перкінс. Тож давайте дізнаємося чи вийшло у них видати, щось хороше в сюжеті "The One That Got Away" який відбувався в перших п'яти номерах.
Серія "Illuminati" від Джошуа Вільямсона зацікавила мене з двох причин. По-перше, Вільямсон все-таки більше відомий як ДСішний автор тому було цікаво побачити його роботу для Marvel.
Джефф Джонс зараз намагається запустити свою медіа компанію "Ghost Machine" і видавати комікси в Image. Однією з серій яка буде частиною "GM" є лімітка "Junkyard Joe" яка початково виходила в рамках імпринту "Mad Ghost" якого Джонс намагався запустити в Image.
Серія про Отруйний Плющ стала досить неочікуваним успіхом для DC, те що спочатку повинно було бути ліміткою з 6 номерів стало ліміткою з 12, а потім повноцінним онґоїнґом. Тож давайте дізнаймось що є такого в цій серії.
У 2016 році DC запустили імпринт Young Animal куратором якого був Джерард Вей. Суть імпринту пролягала в тому, щоб відродити деякі старі концепти та персонажів в новому й осучасненому погляді для дорослої аудиторії які б відрізнявся від загальних тайтлів DC.
У 1993 році Пітер Девід покинув серію "X-factor" через конфлікти з редактором, у 2004 Девід написав лімітку "Madrox" в рамках імпринту "Marvel Knights" в якій повернувся до роботи з деякими персонажами з свого першого рану.
Уявіть собі, що ви — ксьондз. Вас направили служити в таке собі містечко під назвою «Гострі Роги», аби ви взяли під своє крило невеликий монастир та старий костел при ньому. Попередній ксьондз замкнув його, завісив замками й на цілих двадцять років заборонив туди заходити...
Так…ви мене не просили але я думаю що після відгуку (або опису, я б не сказала що то був відгук🙄) на книгу “Тінь у Жариві” думаю прийшов час поговорити про цикл книг “Із крові і попелу”
Ти читаєш ці рядки, досі неспроможна усвідомити, наскільки прагнула, наскільки дійсно хотіла цю книгу. Ти проминала її поглядом безліч разів, бо ж обкладинка її і близько не натякає, що під нею надзвичайний світ, сповнений дивовижних людей та нелюдей.
Чи готова ти прийняти виклики, що підготувала доля? Що робитимеш, якщо система — єдине, що дає тобі сил триматися на ногах? Як вдієш, коли це, можливо, твій єдиний шанс нарешті зробити все правильно? Як довго ще зможеш брехати на роботі, в родинному колі, самому собі?
Зараз у київському кінотеатрі «Жовтень» триває показ японського фільму «Ран» – режисерської роботи Акіри Куросави 1985 року. Цю стрічку варто подивитися.
Почнемо з того, що звати мне Олександр Костянтинович, і я маю мрію. Мрія моя така: щоб ранобе по Харухі Судзумії було закінчене, а “Kyoto animation” знову взялись за його екранізацію. Звісно, шанси цього нескінченно малі, але ж хочеться вірити.
“Первісний страх”, як цей фільм позначений у пошуці ґуґла, або ж “Освячені” за буквальним перекладом є ірландським фільмом жахів 2015 року.
Аматор мовознавства
Нарешті, є куди друкувати шизу
Always right, never wrong.
