Знайомтесь Кіра Миронюк — майстриня маніпуляцій, що будує хитрі пастки, аби виманити гроші з жінок, які мріють про красу та щастя. Її методи прості, але надзвичайно ефективні: вона входить у довіру, обіцяє допомогти, а потім використовує своїх так званих подруг задля збагачення.
Ліса Джуелл "Ніщо з цього не правда" розпочинається з випадкової зустрічі в пабі, де популярна подкастерка Алікс Саммерс святкує свій 45-й день народження. Там вона знайомиться з сором’язливою жінкою Джозі Фейр, яка також відзначає 45-річчя....
Я не жартую, коли кажу, що прочитала цю книгу за день — навіть, можливо, і швидше, бо знову забула порахувати години. Ця історія — справжній маст-хев для всіх, хто любить детективи
“Місто дівчат” — про Нью-Йорк 40-50-х років минулого століття. Авторка вивчила тонну літератури, провела десятки годин за розмовами з людьми, які знали “той самий” Нью-Йорк. Тому історія вийшла не надто вже вигадана, а багато в чому правдива.
Кларк довго не хтів писати продовження “Одіссеї”, і ось.
Нарешті я дочитала. Ця історія давалася мені нелегко, хоча загалом сподобався її вайб та образи героїв, які так майстерно описує автор.
Значить так… Подивилася я тут на днях кінострічку, яка займає 12-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно – «Пропала грамота» (1972 рік).
Цю книжку я проковтнула майже на одному диханні. Майже, бо все ж таки довелося робити перерви. Але ця книга належить до тих, які можна прочитати за день, навіть не зважаючи на її 460 сторінок.
Хоча інтерпретація Скорсезе дещо відрізняється від оригіналу — фільм більше зосереджується на персонажі Ернеста Буркгарда, зіграному Леонардо ДіКапріо, ніж на загальній картині подій та формуванні ФБР — і фільм, і книга є чудовими.
Нарешті я це зробила. Зібрала волю в кулак... і написала свою думку про "Романтичну комедію" Кертіс Сіттенфельд. З першої сторінки мене зачарував вайб цієї книги....
Для мене це виявився повільний, але, однак, захопливий детектив. Початок книги може здатися навіть трошки нудним. Але чим далі занурюєшся в історію, тим швидше вона починає поглинати всю твою увагу. Хочеться буквально за секунду дочитати все до кінця.
«Симпатик»-це книга, автор якої отримав Пулітцерівську премію. Також вона є в топ-100 NYT та має екранізацію від НВО
На початку був налаштований до вражального, ефектного читання, яке не просто запам'ятається, а закарбується в пам'яті, очікував повістярство в тому ж стилі Манна, який бачив, точніше -- чув, у "Чарівній горі", коли слухав аудіокнигу...
Відгук на оповідання, що входить до збірки «Місто спогадів».
Запустивши уперше, одразу відмітив лячність атмосфери, оточення, гра реально "кошмарна", присутній якийсь дух ethereal, якась жасність, якийсь пекельний відчай, місто не дихає, а видихає приреченість цим лапатим попелом-снігом.
Книга здобула премію «Книга року BBC-2022». Це у поєднанні з цікавим жанром спонукало її прочитати та ретельно проаналізувати. Так склалося, що більшість популярних творів мені не подобаються. Але, на щастя, «Танці з кістками» це зовсім інший випадок.
Дивний серіял, полишив якісь непевні враження... з одного боку: класна мальовка в перших сезонах, класна анімація, звук, музика, озвучка...
Нік купив старенький Додж, найняв служницю-фінку, і невдовзі познайомився з Ґетсбі -- багатим сусідом.
Якщо ви цікавитеся мемами, то, звісно, знаєте про "маскованого злодія" зі "Скубі Ду", і це нормально: знайомитися із першоджерелом...
Always right, never wrong.
