Читацький щоденник. Веріті — Коллін Гувер
Книга непогана, на 4 з 5, але трохи не вистачило гостроти як трилеру, ще й авторка явно передала куті сексу. Читайте короткий зміст книги та мої роздуми в процесі читання.

Копірайтерка, авторка блогу, редакторка за фахом Мій профіль на Goodreads: https://www.goodreads.com/user/show/156950428 Відгуки про книги в Instagram шукайте за хештегом #katerynav_відгук або на сторінці https://www.instagram.com/kateryna_vasylenkova/
Книга непогана, на 4 з 5, але трохи не вистачило гостроти як трилеру, ще й авторка явно передала куті сексу. Читайте короткий зміст книги та мої роздуми в процесі читання.

Ділюся коротким викладом сюжету роману та думками по ходу читання. Це книга про життя Алми Віттекер, від народження і до останніх днів. Науковиці, яка шукала щастя і знайшла його у пізнанні світу природи.

Я думала, це прохідний детектив, і, судячи з обкладинки, вважала, що “Мовчазна пацієнтка” про морг. Що вона мертва, і тому не розмовляє. Я читала несхвальні відгуки і не чекала нічого. Я помилялася.

Ми з цією книжкою сплелися, немов стовбурами. Вона тягнулася невиправдано довго, але кожного разу я до неї поверталася — і захоплювалася красою слова. Стиль авторки заслуговує найгучніших овацій. Проте для читачів, які чекають на карколомний сюжет, книга стане випробуванням.

Змішані почуття щодо прочитаного. З одного боку — динаміка, поворот за поворотом і величезна інтрига: хто ж убивця? Я підозрювала геть усіх, але тільки не справжнього злочинця. З іншого — навала подій і героїв, що вони аж не вміщаються в такому обсязі тексту.

Коли почала читати, то зразу відмітила чудовий стиль автора. Наче до рук потрапила стара добра класика про Шерлока Голмса. Події першого розслідування також відбуваються на теренах Англії, проте в наш час. Ще один збіг — напрочуд гострий і допитливий розум героя.

Половина книги скидається на класне роуд-муві. Сьюзан уперше в житті покидає маленьке містечко і долає сотні миль запилюженою дорогою. От тільки привід для подорожі у неї геть не веселий. Вона їде на страту Чудовиська, яке 20 років тому вбило її маленьку донечку.

Відкрила для себе жанр нью-едалт, хоч я вже не його цільова. Якщо коротко, це книги для тих і про тих, кому 18-25 років. “Попіл…” цілком відповідає його канонам. Студентське кохання, вечірки, випивка, хороша дівчинка і “бедбой” у шкірянці з татухами.

Це перша книга з трьох, в якій я не повірила в мотиви вбивці. От не здалися вони мені ані вагомими, ані логічними. Замість названого нам імені міг бути будь-хто інший.

Друга частина вразила менше, ніж «Хірург». Ці книги потрібно читати у зв'язці, бо на сцену знову виходить добре знайомий поганець. Фінал «Асистента» підведе риску під злодіяннями обох убивць. Сподіваюся.
