Як і в попередній книзі, я довго розкачувалася на початку, щоб наприкінці читати спринтом, наче дивитися улюблений серіал. А над останніми трьома сторінками я навіть трохи поплакала, бо… ні-ні, не спойлеритиму, читайте самі.
Третя книга серії “Ріццолі та Айлс” — здебільшого про докторку Мору Айлс. Судмедекспертка допомагає Джейн Ріццолі у розслідуваннях, розкриває таємниці, які приховують мертві. Через призму її бачення розгортається левова частка подій. Не дивно, що авторка обрала для цього Королеву Покійників, як її називають колеги поза очі, адже дитинство Мори минуло в оточенні черниць. Нинішня справа стосується абатства, за стінами якого сталося жахливе вбивство молодої послушниці — 20-річної Камілли. Поряд із тілом дівчини знайшли іншу черницю, якій дивом вдалося вижити після того, як нападник проломив її череп молотком.
Мені все більше подобається Мора, і все менше — Джейн. Ріццолі програє через свою “кутастість” і грубість, а образ докторки Айлс здається більш глибоким і цілісним. Побачимо, що буде далі.
Це перша книга з трьох, в якій я не повірила в мотиви вбивці. От не здалися вони мені ані вагомими, ані логічними. Замість названого нам імені міг бути будь-хто інший. Також це перша книга серії, в якій немає “ліричних відступів” з роздумами злочинця. Я чекала на них, бо вони — елегантна фішка в структурі оповіді, але не отримала. Тому впевнююся, що перші дві книги можна було б назвати окремою дилогією. Вони подібні. Третя стоїть осторонь. Але в ній, як і в попередніх, зберігається медична тематика детектива-трилера, як і слід очікувати від авторки з медичним ступенем
У “Грішній” трохи більше, ніж хотілося б, герої переймаються власним життям, а не злочинами. Мені не вистачило гостросюжетності протягом книги, виняток — заключна частина роману. Вона нагадала мені сцени з перших книг, де вбивця знову чатує на жертву — жінку, яка беззахисна перед ним.
Загалом чула, що найсильніша книга серії — це “Хірург”, а наступні вже не зможуть її перевершити. Чи це дійсно так?
7/10
