Останні дві години чергування завжди найцікавіші. Яра стояла біля технічної будівлі з величезним написом “печник” і дивилась на місяць. Цього місяця не мало б тут бути. По-перше, тому що трохи вище, над високою червоною будівлею, вже висіла майже повна луна. По-друге, усі місяці мають бути на небі, а цей акуратненько лежав серед двох дерев. По-третє, перевертні і русалки почнуть плясати з пастернаком, якщо їм доведеться підлаштовувати життя під дві, блін, луни.
Тим часом Чес відкрив на телефоні додаток часової служби. Індикатор ледачо плавав у зеленому секторі.
- Ну не знаю, особисто в мене таке відчуття, наче я тут все цілу вічність стою. - з сумнівом сказала Яра.
- Тест Нертер-Бека? - запропонував Чес, дивлячись на нову луну дещо відразливо. Цей тест виявляв проблеми з особистим часосприйняттям. На трьох балах можна було без проблем оформити собі відпустку, на п’яти рекомендувалось звернутись до хроновиків, а на восьми вони приїжджали самі.
Яра покачала головою.
- Просто вираз.
Чес вже клав телефон в карман, як той запіщав. Індикатор все таки виліз за межі норми. До передачі діла часовій службі звісно воно й близько не підходило, але за сукупністтю факторів вже можна було кваліфікувати це непорозуміння як космічний об’єкт.
- Якщо б воно впало, ми б могли просто зателефонувати в ДКАУ (Державна космічна агенція України), але судячи з отих зламаних гілок, я б сказав, що воно скоріше..ее.. виросло.
- Типу на дереві? - Яра бачила в пітьмі набагато гірше Чеса, навіть під світлом двох місяців. Вона була більше по далекоглядності в денний період часу.
- Ні, з трави. Може це якийсь гриб? Багато видів грибів впливають на час.
- Гриб це добре. Гриб можна б було просто зрізати. Чи поставити навкруги огорожу, і хай дивляться, красиво ж.
- Я б так не сказав. Дратує. - заперечев Чес.
- Тебе зазвичай дратують гриби?
Чес покачав головою і відсторонено лизнув шрам на руці.
Яра підняла палку з землі і кинула у направлення місяця. Палка повела себе типово. Яра кинула гілку потоньше трохи далі. Та притягнулась до місяця дещо сильніше, ніж мала б.
Трохи подумавши, Яра приперла з машини величезний ліхтар.
- Скажи, наскільки добре ти можеш роздивитись звідси траву? Землю?
- Плюс мінус, що шукати?
- Якщо блисне луска, зможемо сміло передати це наступній зміні. Тут у парку озеро з русалками, часозмір іноді реагує на мавкини чари.
- А притягання?
- Може нам здалося. Дуже вірогідна ілюзія. Рідкість, але буває.
- Ох. - Чес раптом наче вдарився об щось.
- Ох? Можна трошки зрозуміліше? Відірвана рука? Кривавий слід? Червоний чобіток?
- Ні, знаеш, не все так погано, зможеш доспати ці 20 хвилин і поїхати додому... Якщо захочеш. - Чес трохи винувало усміхнувся. - Шкаралупа. І ще маленькі коні. Я спочатку подумав, що то якісь великі мурахи, але вони вже трохи підросли. Хтось розбив яйце-райце. Вважай, пощастило, що з луною, а не з якимось газовим гигантом.
- Ох. То точно коні? Чому не маленькі котики? Чи шиншили?
- Хто б зміг розбити яйце з котиками і звалити? Це вже не просто злочин, то якесь покидьство. Маєш знайомих шаманів?
- Когось, хто зміг бі це уповільнити, чи когось, хто б незаконно тягав такі штуки серед міста?
- Та будь яких. Я знаю лише одного мертвого.
- Корисне знайомство.
Зміна майже закінчилась.
