Сюрреалізм

Ранком баба Параскева встає по темноті, та аж так, що ще й зорі досвітньої не видно. Кришить поживу птахам, лісовим та польовим, на всі чотири сторони світу, що відходять від хати. Розчісує гриву своєму вовкові. Кидає сухих дров у піч, щоби на ній змії вигрівали своїх змієнят.

Я знаю, чим пахнутиме моє пекло.

Ранок починався як зазвичай. Пробудження від ледь відчутного поцілунку дружини, кілька скупих промінчиків, що не сміливо пробивалися крізь тонкі смужки жалюзі, дзвінкий сміх дочки, котра вже досягла того віку, аби самостійно вмикати собі дитячий канал з мультфільмами.

Про місто, яке переживає катастрофи, та ліс, що чекає.

Про дивне місце, дивні події та дивні бажання.