Молитва тоді гриміла,
коли палац долі полетів.
Мені подобалась історія твоя —
без смертей, дітей все полишав.
Циклічно все моє.
Гори, твори маренаду —
тільки кажуть: це твоє —
бажання миру ціною в світ.
Дуб зелений вів
по алеї червоних квітів.
Тільки насолоди не знайду —
я ж тут помру.
Дві хвилини, секунд сорок —
тягнуться дитячі очі
за вітром на мирний берег.
Тільки слово звучить, як минулий поклик.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Цьогоріч відкрила для себе поезію української авторки Світлани Хрищук. Йдеться про барвистий та неповторний талант, високий рівень літературної майстерності та загальної ерудиції, тонку поетичну техніку.
Ну що ж, знову всім привіт! Повертаюся зі своїми авторськими віршами на англійські мові. Сподіваюсь ви вдало проводите своє літо!
Цьогоріч відкрила для себе поезію української авторки Світлани Хрищук. Йдеться про барвистий та неповторний талант, високий рівень літературної майстерності та загальної ерудиції, тонку поетичну техніку.
Ну що ж, знову всім привіт! Повертаюся зі своїми авторськими віршами на англійські мові. Сподіваюсь ви вдало проводите своє літо!
