День за днем проходе наче уві сні..
Мені здається,що живого зовсім мало залишилось в мені,
А можливо вже закінчилося усе..
Добре, зле..щасливе і навіть неможливе.
Що якщо..це лиш сонний параліч?
Ніякого «мене» ніхто не згадає..
Такого «мене» не було і немає.
Час покинув мою душу,
Сказав,що більше він мене не змусе..
А я не розумію,як реагувати?
Чи може..просто далі спати..
