У цьому вірші звертаються до річки, яка символізує спогади, емоції та переживання. Розповідають про своє каяття та любов, яка переплітається з болем і втратами. Річка стає свідком його почуттів, а також місцем, де зберігаються незавершені листи та думки
Сьогодні я вмираю на снігу, Розкинувши вітвлясті руки. Та ні, не назавжди… Я по весні збігу, Сріблястим вогником в дощі вгамую тугу.
Де час відлунює у горах древніх,Де тіні князів тримають свій суд,Палає в душі голос предків таємний,Він кличе до істини, вічних споруд.
Дізнайтеся, як українські автори можуть публікувати свої твори на порталі «Експеримент». Безкоштовна підтримка, правила публікації та просування творчості онлайн.
О краю мій, де гори й доли,Де вітри віють, мов пісні,Де серце билось за свободу,А ворог сіяв лиш жалі.
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
Вірш передає глибокі почуття любові та ніжності, які відчуває ліричний герой. Він описує простирадло, яке пахне коханою людиною, символізуючи близькість і інтимність. Долоня коханої є для нього невідомою, але цінною, що підкреслює силу почуттів.
В тексті йдеться про пошук внутрішнього спокою та гармонії в світі, що постійно змінюється. Ліричний герой розмірковує про минуле, згадуючи яскраві моменти, які залишили слід у його серці.
Час від часу створюю аудіопоезію із живими голосами покійних українських поетів. Вирішив зібрати усе створене в одному місці й поділитися з вами. Сподіваюся колись добряче розширити авторське коло й створити цілу серію із голосами авторів різних часів.
поет, письменниця
Ллє злива і тепло приходить
