байдужість
болісне усвідомлення байдужості близької людини, проте без відчаю, адже гріх пішов зі зникненням снігу присутності цієї людини.
болісне усвідомлення байдужості близької людини, проте без відчаю, адже гріх пішов зі зникненням снігу присутності цієї людини.
життя має багато поганого, але воно не погане. я люблю жити це життя. люблю долати труднощі і знову посміхатися. все завдяки мені, я сама збудувала свій мир.
У мене життя, і я це ціную, хоча інколи здається дивним. Думаю, як проживу свій шлях? Може, вистачить жити в тіні? Не хочу тягнути за собою ненависть, що чіпляється, мов тінь.
успіх - бажання кожного, та чи готовий кожен до зусиль, що доведеться викласти в обмін? а чи готовий кожен до відчуття пустоти великого успіху..?
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
Питання до себе та оточуючих, що болить та тремтить, як знайти завершення цілі або як добутися всіх варіацій одного, без падіння у кінці та відмирання себе у рідних очах
Розповідь про взаємовідносини після роздратовано вечора, ви - лежите обоє в очікуванні слова, слова яке може змінити все і щось змінить
Історія вірша проста, любов і ще раз любов. Прохання про дотики та близість в одну секунда і до вічної днини. Спогади про дарування дрібниці у відстань, але такої дорогої - що відшукає на відстані кілометрів
Пошуки краси в погоді та аурі, що ходить за нами незалежно від погоди, будь то дощовій аурі або символізму медового ранку
Вірш та оповідач, запитує у себе, як та з якими мотивами можна та треба іти дальше
Ян Хиба нарешті говорить про прочитану в серпні поезію. Автори строкаті, тексти різняться за стилем і тематикою. А один навіть не українець. Словом, гарна упереджена нерепрезентативна вибірка.
(Нещодавно відкрив для себе незаслужено маловідомого київського поета)
Пишу. Читаю. Мрію. Живу.
Читаю і пишу. Поки що.
Смуга Мебіуса. Смуга К.
❤️ вірші ❤️вино ❤️книги