раптово лихо сколихнуло місто
тривога осіда в душі людській
ті спогади плачевні, небарвисті
пробудуть в серці до останніх днів
коли земля під тоннами отрути
волала з горя, як мале дитя -
усе живе тонуло в смерті муках
поки не стало потойбіччя небуттям
невинні люди покидали свої села
де мріяли прожити все життя
стоять і досі кинуті оселі
в них дух минувшини витає повсякчас
"Примарою" назвали люди Прип'ять
де вітер осипає з дерев цвіт
багато літ собі невпинно пройдуть
у Зоні назавжди двадцятий вік
Ляна Вербицька
2018 р.
