- Ну хай Господь милує, звідкіля стільки стірки набралося? Ніхто ж нічого й не надягав у таку спеку! – роздратовано бурмотіла дівчина, згинаючись під вагою брудних футболок, шортів, сарафанів та іншого ганчір’я, яке квапливо несла до скважини, з метою подальшого ручного прання.
Кинувши важкий тягар на лавку, де вже в очікуванні дружньо юрмилися кухонні рушники та зачовгана постіль, вона похапцем заходилася набирати воду у старі, оцинковані ночви і додала щедру жменю прального порошку.
- Тре’ подзвонить Свєтці і відмінити похід на кохве, в мене ж тут стірки до ночі буде, - засмучено мовила Раїса, тицяючи мокрими пальцями у телефон. Вона не помітила як ззаду підійшов брат і жартома затулив їй очі долонями.
- Іди звідсіля, не бачиш шо я ділом занята? Дивися, скільки в мене тут стірки? – злісно кинула дівчина.
- Райка, танцюй! У нас тепер буде справжня стіральна машинка! – радісно мовив Андрій.
- Шо ти мелеш? Ти хоч знаєш, скільки вона коштує? – ще більше розізлилась дівчина.
- Кажу тобі, ось ходім у повітку, глянеш що я знайшов.
- Ну ходім, шутнік.
Зайшовши до малометражного приміщення, дівчина відразу ж скривилася, вловивши тонкі нотки різних запахів, що звідусіль надходили до її ніздрів. Пахло солідолом, рициновою олією, кіндзою а ще ..мишами, якоюсь давниною і ще хтозна чим.
Посеред захаращеного приміщення яскраво виднілися силуети зламаних крісел, старі антресолі, вулики, плетені корзини, абияк згорнуті спанбонди, плівка, різноманітне господарське начиння та інший невідомий мотлох.
- Ну, і де ти в цій Нарнії побачив стіралку, приснилось чи шо? – з подивом запитала Рая, ледь не перечепившись за граблі.
- Та ось же вона, в кутку. Давай допоможеш мені викотити її надвір, бо важкувата.
- Давай, - охоче згодилася дівчина, - і вже за хвилину чудернацька пральна машинка красувалася на їхньому подвір’ї.
Взявши мітлу, Рая вимела з машинки квасолеве лушпиння і заодно сонного павука, спантеличеного тим, що тут відбувається. Трохи згодом, відчистивши раритетний агрегат від кількадесятилітніх шарів пилу і бруду, підлітки виявили на ньому напис «Рига 17».
- Ахах, я згадала як дід розказував, що їздив на Ригу через Горловку, - весело мовила Райка.
- Тю, то це ж означало, що він блював від отруєння, - знизав плечима брат.
За мить Андрій приніс подовжувач і підлітки одноголосно прийняли рішення запустити «Ригу». І, як не дивно - вона виявилася робочою.
- Ух ти, не віриться, що таке старйо ще на шось здатне! Ти уявляєш, нею востаннє баба прала ще при союзі? Це десь років п’ятдесят назад..
- Ага, давай заллємо води і будеш прати.
- А я пам’ятаю, хтось казав, що до неї треба спеціальні палички, щоб ними витягати..
- Які тобі ще палички? Бери займися ділом, бо й ніч зокраде.
Невдовзі Андрій натягав декілька відер води і Раїса, по-хазяйськи підперши руками боки, спостерігала, з якою легкістю «Рига» прокручує білизну. Дівчина щиро раділа знахідці - адже відтепер в неї з’явилася омріяна помічниця, яка виконуватиме за неї ненависну домашню роботу.
«От би ти мені ще борщ уміла варити – ціни б тобі не було», - подумала вона і заходилася витягати з машинки щойно випрані рушники й перекладати їх у ночви.
Цю неповторну ідилію раптом перервав гучний жіночий вереск – як виявилося, з базару повернулися додому батьки.
- Ти шо твориш?! Уйди німєдлінно звідти! – мов на пожежу, кричала мати на Раю.
- Тікай, бо тебе щас уб’є! – немов в передсмертній агонії викрикнула жінка і, шарпнувши доньку за руку, повалила її на землю.
- Чи тобі пороблено, чи ти нездрава? Одведи й заступи. Скажи мені, як у тебе хватило клепки додуматься полізти голими руками у воду? Тебе ж могло вбить..
Бідна Раїса, не розуміючи такої поведінки матері, ледь не плакала. На щастя, підійшов батько. Він витяг вилку із розетки і, цілком спокійно мовив:
- Рая, якшо тебе наступного разу уб’є насмерть – додому можеш не приходити.
- Тату, а що би сталося? Вона ж робоча, так гарно і швидко стірає.
- Я згоден. Машинка то хороша. Але в неї є одна дуже погана властивість – вона може вбивати людей.
Поступово він пояснив, що в їхньому будинку ще стара, ненадійна електрична мережа і тому, в цілях безпеки, категорично заборонено вмочати руки у воду в той час, як машинка під’єднана до електрики, оскільки існує великий ризик отримати удар струмом, несумісний з життям. Тому витягати білизну необхідно спеціальними дерев’яними щипцями, адже вони не проводять струм.
- Ага, Райко, ото витягуй стірку ціпком або дрючком, ну не голими руками, - вже заспокоївшись, мовила мати.
- Не хочу я вже ніяких стірок, - ледь не плачучи сказала дівчина і мерщій побігла у садок.
Згорнувшись клубочком в улюбленому гамаку, Рая неквапливо обмірковувала цю неприємну ситуацію. Дівчина була водночас зла на матір, точніше на її лайку в свою адресу. Але.. Мати ж лаялася зовсім не зі зла а лише тому, що боялася втратити Раю і відчайдушно хотіла вберегти свою дитину від страшної біди. І Рая це прекрасно розуміла, вже ж не мала дитина.
«Ну нічого, колись і в нас буде модна пральна машинка автомат. Така, яку я бачила у тітки Наді в місті», - подумала дівчина, мимоволі заглиблюючись у сон.
Відтоді «Ригу» більш ніхто не запускав. За декілька днів її закотили назад у повітку, щоб не заважала ходити.
…Минуло декілька місяців. Дівчина продовжувала прати речі вручну, звичним для себе способом. Аж поки одного ранку прокинулася, почувши метушню і сторонні голоси в будинку.
Вибігши з кімнати, Рая не повірила своїм очам: на неї дивилася нова, сучасна пральна машина. Велика, білосніжна красуня почесно стояла у кутку веранди і з гордістю займала відведене їй місце. Майстер уже завершив підключення водопостачання і пояснював, як нею правильно користуватися.
- Сонечко, знайомся: це ваша нова помічниця «Samsung». Бережи її і служитиме багато років, - весело відрекомендував машинку вусатий дядько.
- Привіт, - сказала усміхнена Рая, швиденько витерши рукавом сльози, щоб ніхто не помітив.
Ляна Вербицька
2023 р.
